Одні збирають зерно нового врожаю, інші його час від часу приймають у кузови. Молодий, але досвідчений комбайнер Віктор Вознюк тішиться злагодженою роботою своїх колег. І хоч урожай озимого ячменю на цих приздолбунівських полях, якими опікується «райзахідський підрозділ» ТОВ «Колос-Інвест» компанії «Укрландфармінг» під керівництвом дбайливого господаря Степана Мички, не такий уже й рекордний (гектар видає в середньому до 30 центнерів збіжжя), все ж праця намарне не пропала.
Поспостерігати за роботою жниварів та поспілкуватися з ними бодай коротко приїхали журналісти. Тут, на полі, ми застаємо і вже згадуваного Степана Мичку, і регіонального директора ТОВ «Райз-Захід» Юрія Романовського, і голову Здолбунівської райдержадміністрації Віталія Шуля та голову райради Василя Тимощука.
– Жнивуємо вже п’ятий день, – розповідає Степан Мичка. – Там, де був кращий попередник, зокрема цукрові буряки, урожай озимого ячменю більший. А ось на цих землях посіяли цю культуру після кукурудзи. Тож маємо дещо менший збір. В цілому ж, справи йдуть непогано. Техніка сучасна і надійна, комп’ютеризована, що дозволяє тримати весь жнивний процес на жорсткому контролі.
– А які заробітки у комбайнерів? – запитую керівника ТОВ «Колос-Інвест».
– За гектар зібраного кожному з них нараховується 35 гривень. Навантаження на один комбайн – до 160 гектарів. Тож можна підрахувати їхні заробітки...
– Праця – до душі, – полишивши на кілька хвилин кабіну зернозбиральної машини німецького виробництва, говорить Віктор Вознюк, – попри те, що кожного дня добираюся з роботи й на роботу за 13 кілометрів. Сюди нам привозять обід та вечерю. Техніка не підводить. Працюємо з восьмої ранку до десятої вечора. За цей час звільняємо від озимого ячменю до 50-ти гектарів. Гадаю, із усіма жнивними завданнями і цьогоріч впораємося вчасно та якісно.
– ТОВ «Райз-Захід» опікується хліборобськими проблемами у чотирьох областях: Тернопільській, Рівненській, Львівській та Волинській, – приєднується до розмови Юрій Романовський. – Роботою підлеглих задоволений.
Під’їжджає до жниварів і перший заступник голови Рівненської облдержадміністрації Анатолій Юхименко, якого журналісти беруть «в облогу» відразу після того, як місцеві юні україночки у вишиванках вручають йому запашний пшеничний сніп. Просимо Анатолія Олексійовича поділитися думками щодо нинішніх здобутків хліборобів краю та перспективи зернової галузі.
– Плануємо намолотити на двісті двох тисячах гектарів полів області понад один мільйон тонн зернових, – чуємо у відповідь. – Оскільки навантаження на один комбайн досить велике, залучатимемо до збору врожаю й техніку з інших організацій. Уже звільнено від вирощеного озимого ячменю та ріпаку сім тисяч гектарів ланів. Далі розпочнемо збір пшениці, минулорічні запаси якої у нас залишилися значні. Думаю, вони не пропадуть, оскільки при вдалих цьогорічних жнивах виникне можливість в Уряду дозволити імпорт нашого зерна в інші країни. Щоправда, в області є проблема з його якістю. Доводиться завозити зерно твердих сортів із інших регіонів України. А щодо структури посівних площ, то вона повністю збережена. До речі, цьогоріч посіяли кукурудзи втричі більше, ніж торік. А ще маємо все зробити для того, аби зберегти ціну на зерно...
І вже на звільнених від врожаю площах здійснюється лущення стерні. На цих територіях вправно господарюють навіть маленькі бусленята, які ще кольору пір’я і дзьоба не встигли змінити. Їм допомагають вишукувати поживу у зрихленій землі і чайки.
Споглядаючи за всім цим, душа розпросторюється. І погляд мимоволі переводиш на обеліск, що на межі жнивного поля та плантації густої і соковитої кукурудзи. Він зведений тут на честь українців, чехів і поляків, котрі в цих краях колись жили і вирощували хліб. Одні з них були поховані, інші виїхали. Живі не забувають рідних місць: згадують, приїздять сюди...
Скуштувавши на розвітання смачного жниварського обіду, полишаємо жнивне поле з почуттям вдячності працьовитим селянам і вірою, що нашому хліборобському роду таки ніколи не буде переводу.
• Юрій Береза. Фото автора
