Від найближчої асфальтової дороги і до самого серця відреставрованого таборупартизанського загону в урочищі Ковалі вишикувався довжелезний «живий» коридор з учнів довколишніх сіл. Хлопці й дівчата у військових одностроях з муляжами автоматів у руках і пілотками з червоною стрічкою на голові вздовж кількасот метрів проводжають поглядами стареньких героїв-підпільників, які неквапливою ходою крокують від автобусів до імпровізованої сцени, яка розмістилася при вході у партизанський загін. Стареньких зустрічають фронтовими піснями, подарунками та теплими словами подяки за ратні подвиги і порятунок країни від агресорів.
- Таких масштабних урочистостей з нагоди Дня партизанської слави тут вже давно не було, - пригадує вчитель історії Березівської ЗОШ Михайло Кузьмик. – І це при тому, що за часів Союзу саме тут всім районом святкували День Перемоги. А от після здобуття Незалежності про цю традицію забули.
За словами березівців, память місцевим чиновникам про подвиги підпільників освіжив тодішній Президент України Леонід Кучма. У 1999 році він особисто дав вказівку привести партизанський табір до первозданного вигляду. Протягом кількох місяців в урочищі Ковалі працювали інженери, які разом із лісівниками відновили усі сімнадцять землянок, де в часи війни переховувалися підпільники.
82-річний партизан Іван Карповець згадує події понад 60-річної давнини так, наче вони відбулися лише вчора. Неквапливо прогулюючись вздовж відроджених землянок, зрідка глибоко зітхає:
- Безпосередніх зіткнень із фашистами у цій місцині не було, - пригадує він. –Тут знаходився своєрідний тренувальний табір із підготовки партизанів для потреб радянського підпілля. Чоловіків з навколишніх сіл навчали тактики бою, стрільби з усіх можливих видів зброї, теорії мінування та розміновування.
За словами Івана Карповця, урочище Ковалі було ідеальним місцем для таборування підпільників: до Століна – 57 кілометрів, до Ротиного 45, до Олевська -50. Довкола непрохідні болота, тому у німців і думки не виникало сюди посунути.
- У партизани міг піти кожен, хто не хотів миритися зі свавіллям окупаційного режиму, - мовить Іван Карповець. - Спочатку в загоні постійно перебували півсотні підпільників, а пізніше табір розрісся до кількох сотень чоловік. Тут був штаб, санітарна частина, житлові землянки, де мешкали по 25-30 чоловік. У випадку небезпеки за три кілометри напоготові завжди стояли кінні підводи.
Історики твердять, що з 1942 по 1943 рік у таборі для потреб радянського підпілля підготували до кількох сотень народних месників. Іван Карповець дістає з кишені потертий записник з прізвищами односельців, які брали участь у партизанському русі на Рокитнівщині. Їх тут рівно 120. Хрестик навпроти імені означає, що людини вже немає в живих. На сьогодні хрестики не стоять лише навпроти чотирьох героїв.
- Пригадую, коли з Берліна надійшла вказівка масово «вербувати» молодь на примусові роботи в Німеччину, то в дівчат ніякого вибору не було. Їх безжально кидали в ешелони і везли на захід. Натомість у хлопців був шанс лишитися. Ставили лише одну умову – служити в поліції. Так на Рокитнівщині лави поліцаїв поповнили майже шість десятків місцевих юнаків. Здебільшого саме вони й вбивали євреїв - на моїх очах розстріляли понад чотири сотні. Одного дня ми оточили будинок, де мешкали поліцаї і майже всіх перестріляли. Ті, що врятувались, за кілька діб самі явилися до нашого табору й склали зброю. Пізніше багатьох із них направили до Червоної Армії у штрафні батальйони. Цікаво, що дехто з них навіть повернуся з фронту із трьома орденами Червоної Зірки.
Окрім ветеранів-підпільників, мешканців довколишніх сіл і гостей з районів участь в урочистостях взяв і голова Рівненської ОДА Василь Берташ. По закінчення святкового заходу губернатор разом із партизанами скуштував справжнього солдатського кулішу.
- Ми пам’ятаємо та цінуємо ваш внесок у перемогу, - звернувся Василь Берташ до рокитнівських героїв. - Аби підростаюче покоління знало свою історію, я вас прошу розповідати про роки війни дітям, онукам та правнукам. Я переконаний, що це допоможе їм дізнатись справжню ціну Перемоги та, відповідно, цінувати мир і шанувати тих, хто його виборов. Сьогодні облдержадміністрація докладає максимум зусиль, аби вам жилося комфортно. Незабаром добудуємо фізіотерапевтичний корпус у госпіталі ветеранів Великої Вітчизняної війни, де кожен ветеран зможе відпочити та набратися сил. Також ми підписали з аптекарями меморандум, відповідно до якого лікарські засоби дорожчими не стануть.
