Рівнянки у Словаччині стали посланницями миру

Сотні тисяч наших співвітчизників були вимушені покинути рідні домівки  в перші дні віроломного нападу Росії на Україну. Хтось шукав порятунку, мігруючи зі сходу і півдня на захід України, а комусь, як, наприклад, представницям великої родини  Кравчуків з Рівного, надали притулок родичі за кордоном, а саме – в Словаччині. Приймаюча сторона повністю взяла на себе витрати, пов’язані  з їхнім  перебуванням  у своїй державі, але більшість Із наших співвітчизників не сиділи без діла і знайшли для себе там корисне і так нині потрібне  заняття – допомагали місцевим громадським організаціям сортувати та  надавати гуманітарну допомогу  українцям. Але очевидним є і те, що саме вимушена тимчасова еміграція надала  нашим співвітчизникам більше шансів і можливостей заявити про миролюбиву політику нашої держави на увесь світ. Тож їх по праву можна вважати українськими посланницями  миру.  

Містечко Жиліно, що знаходиться за 360 кілометрів від українсько-словацького кордону, прийняло у ті дні кілька десятків тисяч українських біженців, адже воно за величиною є четвертим у цій країні. Тут мешкає величенька українська діаспора, тож ні в кого з мініципалітету  не виникало жодних вагань щодо того, приймати українських біженців чи ні. Українці разом зі словаками організували в Жиліно Український дім, де наші співітчизники отримували консультації, як вирішити проблему із влаштуванням дітей в дитячий садок чи школу тощо. А ще сюди всі  словаки  зносили продукти харчування, предмети першої необхідності, засоби гігієни тощо. За допомоги місцевого бізнесу та активних громадян неодноразово  організовували у місті благодійні ярмарки,  де українці продавали власні поробки, випічку, страви. Продукти для приготування страв, матеріали для поробок чи індивідуально виготовленого одягу теж надавали небайдужі словаки. Матеріали про евакуйованих українок вийшли на перших сторінках місцевих газет.

-    Справжній ажіотаж на таких ярмарках викликав український борщ з пампушками, голубці  та пироги, - розповідає Валентина Кравчук, найстарша  представниця родини Кравчуків, які з 5-го березня до 21 квітня  цього року перебували в Жиліно. - Могли б залишатися там і надалі, але всі вже страшенно скучили за найріднішими та домівками, і тому на сімейній раді прийняли рішення – повертатися додому.  Бо ж не дарма мовиться: «В гостях добре, а в дома – ліпше».

Василь Бурченя