А вартість селітри нині нижча за вартість газу, який потрібен для її виготовлення.
Нині ж на прес-конференції директор підприємства Михайло Заблуда повідомив, що сподівається запустити завод уже найближчим часом, адже, як прогнозує керівник «Рівнеазоту», сільгоспвиробники після збору зернових плануватимуть наступну посівну кампанію, а відтак попит на добрива значно зросте.
Поки ж підприємство стоїть, його працівники не залишилися без роботи та заробітної плати. Уже проведені ремонтні роботи у всіх цехах та перевірений стан обладнання. Тому хіміки працюватимуть у більш ніж достойних умовах. Звісно, говорить Михайло Заблуда, нині існують деякі затримки з заробітною платнею, проте все ж частинами підприємство розраховується зі своїми працівниками. «Проблема в тому, що завод стоїть, при повноцінному робочому процесі таких моментів, звісно, не було б», - наголошує Михайло Заблуда.
Інша болюча тема для «Рівнеазоту» - виробництво адипінової кислоти. Цех, де виробляли цей напівфабрикат, який складав 40 відсотків від усього виробництва добрив, уже 5 років не працює. Понад 280 чоловік персоналу, котрі були задіяні в цьому процесі, були поставлені на інші ланки виробництва і увесь цей час не залишалися без роботи та заробітної плати. Нині ж «Рівнеазот» вимушений скоротити половину цих працівників, а сам цех законсервувати до кращих часів.
Директор підприємства переконаний, що хімічна галузь, аби остаточно не занепасти, повинна бути захищена державою. Насамперед, потрібно формувати внутрішній ринок, аби наш виробник не думав, куди продати свій продукт. Болючим є питання, що власна хімічна галузь придушується, а закордонним реалізаторам у нас – зелене світло. Варто було б, каже Михайло Заблуда, проявити більше лояльності до національного виробника не на словах, а на ділі, адже від зупинки «Рівнеазоту» втрачає не лише державний бюджет, а й місцевий – міста Рівного.
• Анна Легка
