- У Німеччині, наприклад, про атомні станції не розповідають настільки відкрито, як в нашій державі, - зізнається начальник служби аналізу безпеки РАЕС Сергій Федорченко.
- В Україні будь-яка звістка про інциденти миттєво стає надбанням суспільства. Часто подається навіть несуттєва інформація, суть якої важко збагнути не лише простим людям, але й спеціалістам. Але все це потрібно, аби не складалося враження, що ми щось приховуємо.
За словами Сергія Федорченка, у світі атомна енергетика вважається одним з найбезпечніших для довкілля джерелом енергії.
- На відміну від теплової атомної станції не забруднює навколишнє середовище. Якщо порівнювати АЕС і ТЕС однакових потужностей, то гамма-фон буде вищий довкола теплової станції, тому що при спаленні вугілля у повітря потрапляє радіоактивний ізотоп калій-40.
У тому, що екологічну ідилію на промисловому майданчику будь-якої з українських АЕС може погіршити чинник із зовні, атомники сумніваються і запевняють, що гермооболонки реакторів виконані з армованого бетону, витримують падіння літака масою 20 тонн при швидкості 700 км/год., землетрус силою 7 балів, смерчі, урагани, пилові бурі, дію ударної хвилі від вибуху, еквівалентного 5 тоннам тротилу на відстані 200 метрів.
- На атомних станціях Німеччини та Франції кілька років тому виникали проблеми після сильних злив, - розповідає Сергій Федорченко. - Деякі АЕС навіть довелося зупинити. Для Рівненської станції ані вода з неба, ані з річок небезпеки не становить. РАЕС розташована на 70 метрів вище, аніж рівень води у найближчій річці Стир. Тайфуни у нас неможливі в силу природних факторів, цунамі теж. Дах спроектований на максимальне снігове навантаження. Треба віддати належне радянським проектувальним, які працювали на совість. Невідомо, як будували у Франції, але одного разу під час сильних снігопадів дах сховища ядерних відходів на одній з АЕС тріснув і провалився.
За словами Сергія Федорченка, Україна ніколи не шкодувала коштів на посилення безпеки діючих енергоблоків.
- Один енергоблок потужністю 1000 МВт російського виробництва коштує 4-5 мільярдів доларів. Американські, зокрема ті, які будують японці, вдвічі дешевші. Але рівень безпеки наших блоків удвічі вищий.
Японські АЕС шокували експертів МАГАТЕ
У 2005 році Сергій Федорченко в якості інспектора МАГАТЕ побував на японській станції «Кашівасакі-каріва», яка вважається найбільшою атомною електростанцією у світі.
- Це було півтора місяця щоденного подиву, - пригадує Сергій Федорченко. – Звісно у японців є чому повчитися. Вони створили дуже гарний імідж своїй країні і зокрема атомній енергетиці. Коли ж ми заглибились і почали розбиратись що і до чого, з’ясувався ряд цікавих речей. Наприклад, при перевірці одного з блоків виявилося, що японські атомники підробили результати контролю за металами. Замість того, аби «просвітити» конкретний стик і перевірити його цілісність, взяли «лівий» знімок і «пришили» його до протоколу аналізу. У нас в країні таке неможливе в принципі. Ніхто про подібне навіть подумати не сміє. Це скандал. Я запитав у операторів станції «Кашівасакі-каріва», які висновки вони зробили з тих інцидентів, які у різні роки траплялися на АЕС у світі? Після тривалих роздумів хтось згадав, що в Чорнобилі щось вибухнуло. Що саме - ніхто сказати не зміг. Пізніше японці виправдовувались, мовляв, надзвичайні ситуації на інших станціях їм не цікаві з однієї лише причини – у них, в країні Сонця, нічого подібного трапитися не може.
Ще більш жалюгідне враження у Сергія Федорченка залишили по собі відвідини сховища на випадок аварії (подібне є на кожній АЕС).
- У нас на станції в такому сховищі є респіратори, амуніція, вода та продовольство. В японському варіанті – це ящики з ананасовим компотом. Ні протигазів, ні спецодягу, ні взуття, ні дозиметрів там не було. Річ у тім, що усіма атомними станціями володіє приватна компанія, яка не зацікавлена купувати те, що «навряд чи» знадобитися, простіше кажучи, “заривати гроші в землю”. Зрештою, японці за це поплатились.
Після вибуху японці розбіглися
Маловідомий факт, але в перші дні аварії на АЕС “Фукусіма-1” ліквідація наслідків не здійснювалась, стверджує Сергій Федорченко. Усе було кинуте на самоплив. Персонал просто розбігся.
- На “Фукусімі” працює мій знайомий, заступник директора станції з ремонту. Коли я його відшукав після вибуху, з’ясувалося, що, аби розпочати ліквідацію наслідків, вони ловили безхатченків і просили їх виконувати ті чи інші роботи. У Чорнобилі, наприклад, випадки дезертирства мали поодинокий характер.
За словами Сергія Федорченка, станом на 1 серпня викид радіації на “Фукусімі” триває, а обсяг викидів вже перевищив чорнобильські.
Сергій Табаков
