Суддя лише зачитала журналістам, що висвітлювали процес, що Стекляр... відкликав свій позов. Мабуть, він відмовився від суду, розуміючи, що залишиться в програші. Адже всі архіви СБУ аж до 1991 року повністю відкриті.
– Ніл Хасевич вважається творцем візуального образу УПА, – розповідає «ФАКТАМ» історик, громадський діяч, завідувач відділу Інституту дослідження Волині Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігор Марчук. - Видатний художник-графік, ілюстратор багатьох видань Української Повстанської Армії діяв у підпіллі під псевдонімами Бей і Зот. Ніл Хасевич закінчив Варшавську академію мистецтв і, як художник, отримав міжнародне визнання. Сьогодні його твори знаходяться у приватних колекціях Західної Європи і США.
Підпільна художня творчість Хасевича почалася в 1943 році, коли він вступив до лав УПА, а в 1949 році Ніл став одним із керівників повстанської армії. Художник створив майже 250 графічних творів. Він оформляв антирадянські листівки, бофони (грошові квитанції ОУН-УПА), малював карикатури, робив портрети повстанців, а також займався виготовленням кліше і печаток.
Коли СРСР заявляв, що УПА вже немає, на Заході все ще продовжували друкувати гравюри Хасевича. У 1951 році роботи українського художника виявилися в руках у делегатів Генеральної Асамблеї ООН та зарубіжних дипломатів і незабаром увійшли в альбом «Графіка в бункерах УПА», випущений філадельфійським видавництвом «Пролог». Оприлюднення за кордоном творів підпільного художника стало для нього, по суті, смертним вироком. З Москви надійшло розпорядження «припинити антирадянську діяльність» Хасевича. Для його розшуку та знищення була створена спеціальна оперативна група, яку очолював капітан держбезпеки Борис Стекляр.
Із розсекречених документів СБУ випливає, що завдання з розшуку Ніла Хасевича Борис Стекляр отримав особисто від одного із заступників начальника КДБ: «Рівненським управлінням розшукується один із керівників українського націоналістичного підпілля на території Рівненської області Хасевич, 1905 року народження, українець, походить із родини служителя релігійного культу, з вищою освітою, закінчив Варшавську академію мистецтв. Діє під псевдонімами Зот, Бей». Стекляр встановив, що художник ховається на кордоні двох областей - Волинської та Рівненської. У
своїй доповідній записці капітан повідомляв: «Вхід у бункер був досить добре замаскований, і помітити його було неможливо. На рівній земляній поверхні була викопана невелика ямка, приблизно сантиметрів 35 глибиною, а тільки потім був виявлений туго пов’язаний сніп соломи, яким був закритий вхід у бункер. Витягнувши цей сніп, ми кинули всередину бункера кілька гранат. Через деякий час почали діставати звідти тіла і речі. Першим витягли бандита Зота, а потім ще двох. Крім того, були вилучені зброя, різна націоналістична література та ОУНівські документи».
Про вбивство Хасевича Борис Стекляр також пише в книзі «Чекісти розповідають» (1985 рік):
«Капітан голосно крикнув: «Зот! Ви оточені з усіх боків. Пропоную здатися без бою. Від імені радянської влади обіцяю, що в цьому випадку вам буде надано помилування. Виходьте! Інакше закидаємо гранатами!»
У відповідь – мовчання. Отже, переговори не відбулися. Чекіст витягнув із сумки гранату РГД.
Глухо пролунав під ногами вибух, в трьох місцях з-під снігу пробивалися тремтячі на ранковому сонячному світлі ледь помітні струмочки диму – значить, тут приховані виходи хитромудрої системи повітряного забезпечення бункера. У кожен повітряний канал ми вистрелили димовою ракетою, щоб змусити бандерівців покинути притулок. Живих у бункері не виявилося. При світлі акумуляторного ліхтаря побачили три трупи. В одного з них не було ноги – це був Зот.
У руці бандит стискав автомат. Раніше з одного перехопленого донесення стало ясно, що Зот не тільки основний виробник націоналістичної літератури та документів, але взагалі велика фігура - керівник технічної ланки центрального і крайового проводів ОУН і єдиний в Рівненській області член так званої УГВР (Української головної визвольної ради)».
– Суспільство, яке пережило жах тоталітаризму, має право знати, хто саме здійснював репресивну політику, вбивав, відправляв у табори, - вважає начальник управління Українського інституту національної пам’яті Ігор Кулик. - Це право задекларовано також в Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо європейської політики доступу до архівів. Стекляр причетний до ліквідації багатьох українських підпільників, у тому числі Ніла Хасевича. Дії полковника КДБ в період Другої світової війни за міжнародними законами кваліфікуються як злочини проти людства і можуть бути прирівняні до діяльності відомих військових злочинців, яких у наш час судять в країнах Балтії. Адже Стекляр досі числиться впливовою фігурою в органах СБУ, є керівником громадської організації «Розвідники», почесним ветераном. Нам дуже важливо на його прикладі показати, які антизаконні, людиноненависницькі методи використовувала радянська влада для боротьби з українськими націоналістами, щоб таке не повторилося в майбутньому.
- Європейське правосуддя вже має досвід засудження злочинів, скоєних комуністичними діячами, - нагадують в Національному центрі правозахисту. - Наприклад, в Литві за вбивства мирних жителів під час Другої світової війни засуджений Василь Коннов. У Румунії засуджений до двадцяти років ув’язнення Іон Фічор. Це колишній радянський начальник румунського трудового табору в селі Переправа, який застосовував репресивний і нелюдський тюремний режим для політв’язнів. Обвинувачений в Естонії Арнольд Мері брав участь в геноциді, депортував до Сибіру дітей, жінок і людей похилого віку. Однак його справу закрили у зв’язку зі смертю підозрюваного. А президент Росії ... нагородив Мері державним орденом.
«ФАКТИ» безуспішно намагалися зв’язатися з полковником Борисом Стекляром. Виявляється, він вкотре змінив номер телефону.
За рік до смерті Ніл Хасевич у своєму листі за кордон писав: «Державна безпека вже знає, хто ховається під псевдонімами Бей і Зот, а мої земляки не знають. Я хочу, щоб вони знали і знав весь світ. У своєму житті я, здається, втратив уже все, але, поки залишатиметься хоча б одна крапля моєї крові, буду боротися з ворогами свого народу. Визвольна боротьба триває, українці борються. Слава Україні!”
• Леніна Бичковська, «Факти»
