Прокурор із душею лірика

Отаким було моє перше знайомство з Валентиною Люліч. У той момент я ще не знала, що вона не просто пише вірші, підбирає до них мелодії, виконує пісні  під супровід гітари, але й працює у дуже серйозній установі – прокуратурі області, де здавалося б, зовсім не місце ліриці. Про це дізналася пізніше, вже під час нашої зустрічі. Як з’ясувалося, народилася Валя в Росії, де працювали батьки, а вже після їх переїзду до Рівного тут закінчила загальноосвітню та музичну школи, згодом Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого  в місті Харків. До того ж має безліч різнопланових захоплень – плавання, східні танці, вишивання.  Отож моє перше запитання було надзвичайно простим.

- А чому ж прокуратура?
- Мій батько працював у цій установі багато років,   отож із її роботою заочно я була знайома з дитинства. Інколи йому навіть доводилось брати  нас із сестрою з собою, коли не було з ким залишити вдома. І коли я після 9-го класу вирішила вступати до музичного училища, батько наполіг  - спочатку диплом серйозного навчального закладу, а тоді - музика, вірші й усе інше. Так я потрапила до Харкова, де і здобула фах юриста, але ніколи не полишала свого захоплення творчістю.  В академії я співала в хорі, грала в ансамблі гітаристів і, звичайно, писала поезію. Загалом вірші почала писати  ще у шкільні роки. Один із перших, що був опублікований, називався «Материнські очі». А після того їх було безліч, переважно інтимного характеру. Друкували їх у літературних журналах «Дніпро», «Лава», «Погорина», в українсько-німецько-російському часописі «Склянка часу» та інших.  А нині вже маю дві власні збірочки віршів «Світ у долонях»  та «Яблуневе сонце».
- А в родині ще хтось займається творчістю?
- У нас вдома велика бібліотека, особливо багато поезії, якою зачитується батько, але так склалося, що вірші пишу лише я.
- Валю, а чи допомагає це  тобі у роботі, адже прокуратура доволі серйозна структура?
- Звичайно. Я сказала б, що ці дві сфери діяльності ніби доповнюють одна одну. Загалом будь-яка робота, щоб не перетворитися в рутину,  вимагає творчості, яка дає можливість переключатися, не  залишатися на одному рівні, а розвиватися як особистість.  Прокуратура – це моя  професія,  яка мені дуже подобається, приносить задоволення, коли вдається розплутати складні справи. А повагу  можна заслужити лише тоді, коли ти виконуєш свою роботу професійно. Для цього потрібно розбиратися в найтонших нюансах, але головне – діяти за законом та справедливістю, й тоді ти житимеш із чистим сумлінням і чесно дивитимешся людям в очі.  І тут неабияку роль відіграє  творчість, яка, в свою чергу, підсилює стремління  до кращого.
- Чи знають колеги про твоє захоплення?
- Не всі, а хто знає, то щиро радіють моїм успіхам. Коли я брала участь у концертах, які організовували для наших співробітників, то дехто був щиро подивований тим, що я  виконувала власні пісні.
- Нещодавно побачив світ твій міні-детектив «Печериці в законі». Що це, новий виток творчості?
- Поезія – це спалах, а от проза дає можливість  для розвитку якихось ідей і спонукає до роздумів. Коли мої друзі запропонували спробувати себе в цьому напрямі, погодилась, не роздумуючи. Гадаю, вдалося.
- Які плани на найближче майбутнє у прокурора з душею лірика?
- Їх безліч. Нині працюю над науковою роботою, адже вважаю, що у будь-якій діяльності  потрібен розвиток. Виховую синочка Анатолія. З його народженням я стала  трохи приземленіше дивитися на світ. Продовжую  писати вірші, а згодом, думаю, з’явиться й продовження детективу «Печериці в законі-2». А загалом просто живу, мрію, люблю, чого і всім бажаю.
- А ми зичимо тобі творчих і професійних успіхів.  
• Ольга Дем’янчук

Досье: Валентина Люліч – начальник відділу прокуратури Рівненської області з питань правозахисної діяльності, протидії корупції та злочинності у сфері транспорту. У 2000 року закінчила із золотою медаллю загальноосвітню школу № 25, а у 2005 – з відзнакою Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого (м.Харків). Авторка книжок поезій «Світ у долонях» та «Яблуневе сонце», дипломант Першого Міжнародного літературного конкурсу імені поета і філософа Платона Кускова, лауреат літературної премії імені Михайла Дубова, переможець обласного конкурсу «Краща книга Рівненщини» в номінації «Кращий літературний дебют» зі збіркою «Світ у долонях». Член Національної спілки письменників України. Має бажання спробувати виступити на фестивалях та конкурсах, але ввагається. Як людина творча і зацікавлена наукою, хотіла б пожити наприкінці епохи Відродження або в епоху Романтизму. А ще хотіла б подивитися, що буде через років двісті. Любить каву і солодощі.