Науковці пояснили, чому і навіщо виникла потреба дослідити систему оборони цієї історичної споруди.
Нещодавно студенти Острозької академії, під час проходження практики, були залучені до археологічних розкопок на цій локації. А вже згодом керівництво заповідника, після погоджень з відповідними службами, ініціювало більш масштабні роботи із залученням спецтехніки.
Зараз кандидат історичних наук Юрій Пшеничний із колегами, метр за метром, відкривають приховані десятиліттями обриси бастіонного укріплення. Форма дубенських бастіонів, за його словами, досить незвичайна, має великі розміри та дуже гострі висхідні кути у 60º. Зводили укріплення за італійською моделлю.
Низка руйнацій та перебудов Дубенського замку призвела до того, що поблизу його бастіонів збереглось лише одне приховане фланкуюче укріплення. Заввишки близько 7 м, воно мало ряд бійниць та невеликий прохід у рів з казематів. Історики припускають, що в теплу пору переважно фронтальний рів навряд можна було використати для штурму мурів, оскільки він був заповнений болотистою стоячою водою. Але ситуація змінювалась, коли вода замерзала.
"Збереження і дослідження цього укріплення, що нині триває, важливе, щоб у майбутньому в цілісному вигляді побачити та уявити, як працювала італійська бастіонна система Дубенського замку", — каже Юрій Пшеничний.
Нагадаю, у 1492 році замок заснував Костянтин Острозький, ця цитадель є однією з найстаріших в Україні, з нею пов'язана також історія родів Заславських, Сангушків, Любомирських. Цю фортецю на річці Іква ніхто й ніколи не зміг завоювати.
