А для цього необхідно, аби в місцях відбування покарань спрацьовувало кілька факторів. Один із них – забезпечення тамтешніх медичних частин необхідним обладнанням та ліками, наявність потрібних спеціалістів. Саме цим і вирішила поцікавитися група депутатів обласної ради, членів постійної комісії з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства. Зініціювала цю перевірку її голова Віра Кобилянська.
Знайомство розпочалося з Рівненського слідчого ізолятора. Як розповів його начальник Юрій Ткачук, тут нині утримується понад 470 осіб, хоча він розрахований на 450 затриманих: “Звичайно ж, цю проблему вирішити просто: потрібно випускати людей під чималу заставу. Тоді такого явища не буде. Інша справа, що не в усіх є для цього відповідні кошти.” Проте, коли я зазирнула через вічко у камеру, то ніяких жахів, як іноді показують в кіно, що затримані навіть сплять на підлозі чи чекають своєї черги, аби лягти, тут немає. Але ж слідчий ізолятор – це вам не готель…
- Коли людина потрапляє до нас, ми цікавимося станом її здоров’я. Якщо є потреба, забезпечуємо відповідним харчуванням. Інсулінозалежні хворі на діабет отримують відповідні дози інсуліну. Для хворих на туберкульоз ми маємо окрему камеру, аби вони не заразили здорових людей. Маємо окремі палати для вагітних жінок, підлітків, осіб із психічними вадами, - зазначає Юрій Ткачук.
У медсанчастині закладу працюють хірург, терапевт, два фельдшери. На півставки - фтизіатр, рентгенолог, стоматолог, дерматолог і психіатр. Цікаво, а яка потреба в останньому?
- Люди, які потрапляють до нас, отримують чималий стрес. Іноді адаптуватися їм дуже важко, тому й у нас працює психіатр, який допомагає їм у такій ситуації. В ізоляторі навіть створена кімната психологічного розвантаження. Та й ці лікарі обстежують тих, хто до нас потрапив, на предмет суїциду, агресії, - пояснює Юрій Анатолійович.
У медико-санітарній частині тут акуратно.
- Роботи у нас вистачає, - розповідає начальник частини Юрій Вівчар. – Адже чимало осіб, які перебувають у слідчому ізоляторі, нерідко вели, так би мовити, нездоровий спосіб життя. Отож нам доводиться ними опікуватися. Частина ліків нам надходить централізовано з Департаменту виконання покарань, частину закуповуємо самі. Проте медикаментів не вистачає. Отож хворим нерідко їх приносять рідні. Хоча у штатному розписі й числиться лаборант, ми не беремо його на роботу, адже лабораторії у нас немає. А у цьому є потреба. Адже нині, коли необхідно зробити відповідні аналізи, ми звертаємося у медичні заклади. Нам вкрай потрібне обладнання для лабораторії. А ще для стоматологічного кабінету.
І справді, стоматологічна установка тут, напевно, років із 50-х. Таку я бачила в дитинстві. Подібна проблема й у Дубенській виховній колонії для неповнолітніх – стоматологічне обладнання тут дуже застаріле. Коли члени постійної комісії обласної ради Віра Кобилянська, Степан Вервега та Микола Ражик побували тут, у ізоляторі санітарної частини перебувало троє вихованців.
- А взагалі медична допомога нашим підопічним надається цілодобово, якщо виникає така потреба, адже хоча це й ув’язнені, проте ми розуміємо, що вони – діти, - розповідає начальник виправної колонії Сергій Макарук. – На щастя, хворих на туберкульоз, чи тих, що ним перехворіли, у нас немає, але наші підопічні двічі на рік проходять флюорографічне обстеження. Стан здоров’я ув’язнених тримають під контролем 10 наших штатних медпрацівників.
- Вважаю, що дуже добре, що ми ознайомилися зі станом лікування у таких закладах. Зрозуміло, що вирішити усі проблеми установ пенітенціарної системи, які є в області, не зможемо, та й це не наша компетенція, проте певну допомогу, гадаю, обласна рада надати може, - говорить голова комісії Віра Кобилянська. – Про те, що бачили, ми прозвітуємо на засіданні нашої комісії, яка рекомендуватиме обласній раді виділити відповідні кошти.
На думку заступника начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Рівненській області Володимира Пучка, коли б фінансування на потреби медицини кожного закладу, де відбувають покарання ув’язнені, складало хоча б 50 тисяч гривень на рік, проблеми із захворюваністю значно зменшилося б.
Тетяна Ляшенко
