А минулоріч за перше місце на олімпіаді з екології на всеукраїнському етапі Юрій заслужив Президентську стипендію. Здавалося, тільки б радіти та гордитися школою, в якій виплекали цей юний талант. Але приміщення закладу, в якому навчався хлопець, викликає зовсім не гордість, радше навпаки.
Зараз, на жаль, ми є свідками того, як подекуди в нашій області, як і в державі загалом, закриваються малокомплектні школи, а сільські школярі, на відміну від міських, не мають належної навчальної бази – то підручників не вистачає, то нема наочного матеріалу… Часто-густо крім цього діти не мають ще й нормальних умов для навчання. Школи, буває, розташовані в пристосованих приміщеннях.
У селі Новоукраїнка, що в Млинівському районі, школа взагалі розміщена у колишній панській конюшні, а спортзал і їдальня – у забійному цеху. Довгий час приміщення використовувалося як склад для добрив. І лише у 1964 році тут уперше пролунав шкільний дзвоник. Для того, аби збудувати нову школу в селі, уже кілька разів розроблялися проекти - у 1982, 1991 та в 1994 роках. Тобто потреба у новій школі виникла у жителів Новоукраїнки ще майже 35 років тому. І тим не менш, відтоді ніхто чомусь не спромігся вирішити це болюче для села питання. «Сьогодні, щоправда, уже й ділянка під будівництво виділена, однак кошти на нову школу, як і раніше, не виділяються, - розповідає «ВР» директор Юрій Гережун. - Ремонт щороку проводиться силами батьків. Однак оте «латання» бажаного результату не дає. Діти не можуть довчитися до кінця року – на стінах через постійну вологість проступає грибок. Тож учитися стає і небезпечно для здоров’я школярів, і некомфортно через неохайний вигляд класних кабінетів. Нова школа дуже нам потрібна, адже вчаться тут не лише діти із Новоукраїнки, а й із сусідніх Свищова, Надчиць, Зоряного та Мальованого. Школярів довозить шкільний автобус. Залишилося потурбуватися лише про створення комфортних і безпечних умов для їхнього навчання».
Попри численні проблеми сільської школи, пов’язані передусім із незадовільними умовами навчання дітей та роботи педагогів,
Юрій Петрович усе ж дуже пишається як своїм учительським колективом, так і учнями та випускниками, багато з яких стали вченими, науковцями, державними службовцями, митцями та бізнесменами. «Практично усі наші вчителі,- каже директор школи, - є її випускниками. Педагогічний колектив у нас дуже потужний – є два вчителі-методисти, троє старших учителів та дванадцять мають вищу категорію». Окремо Юрій Гережун згадав про вчительку біології та екології Валентину Прядунець. Вона – спеціаліст вищої категорії, і щодень Валентина Анастасіївна працює над вдосконаленням своєї педагогічної майстерності. Дуже вимоглива до своїх учнів, а тих дітей, котрі особливо полюбили її предмет і бажають далі розвиватися у цьому напрямі, всіляко заохочує і допомагає грунтовніше вивчати біологію та екологію. Свідченям плідної праці є численні перемоги учнів пані Валентини у предметних олімпіадах із біології та екології на районному та обласному рівнях. Вона, зокрема, теж готувала до олімпіад і одного з найкращих учнів Новоукраїнської школи Юрія Мосійчука. Валентина Анастасіївна помітила допитливість хлопчика та його прагнення до нових знань, тож вирішила займатися з ним більш поглиблено.
«Додатково вчитися з Валентиною Анастасіївною я почав десь із класу п’ятого. Вчителька так вміє викласти матеріал, що не зацікавитися її предметом неможливо, - розповідає цьогорічний випускник Юрій Мосійчук. - Вона давала мені багато додаткової інформації, якої не знайдеш у шкільних підручниках. Тож тому, що багато разів займав перші місця на олімпіадах, а минулоріч взагалі отримав Президентську стипендію, я завдячую насамперед своїй улюбленій вчительці. Також, мабуть, не в останню чергу завдяки їй я визначився і зі своєю майбутньою професією. Я хочу стати лікарем, аби рятувати людські життя, повертати здоров’я та позбавляти болю. Саме так хочу прислужитися своєму народу. Більшість моїх рідних – педагоги. Сестра Наталя – учителька, мама Ольга Іванівна – в минулому вихователь дитячого садочка, тато Леонід Іванович – охоронець. А я, сподіваюся, стану медиком. Щоправда, поки не визначився з напрямом. Планую вступати на лікувальну справу в Київський національний університет імені О. Богомольця. А там – визначуся». А поки що Юрій здає ЗНО, і перші результати випускника уже тішать. Українську мову він склав на 184 бали, біологію на 195, а сьогодні складає хімію.
Багато хто може подумати, що відмінники тільки те й роблять, що днюють і ночують із підручниками. Однак це не про Юрія. Він – дуже товариський хлопець, у нього багато друзів. І не лише у школі, він уміє швидко сходитися з новими людьми. Юрій любить фотографувати. Крім того захоплюється музикою, свого часу закінчив музичну школу і грає на баяні.
Запитую, а чи бачить своє майбутнє в музиці. «Розвиватися в цьому напрямі, звісно, буду. Однак музика – це швидше моє хобі, захоплення для душі. Розглядати її як майбутню роботу і спосіб заробітку вважаю несерйозним», -ділиться Юрій Мосійчук.
• Анна Легка
