Рівнянка Людмила Заєць й досі не може повірити в те, що сталося майже два місяці тому: зовсім незнайомі їй люди на вулиці подарували… велосипед!Справний, красивий, зручний і, до того ж, саме жіночий.
Жінка пригадує, що в той день вона себе погано почувала, була втомленою й несла в руках важкі пакети.
«Це було ще 29 березня близько 15 години, – розповідає пані Людмила. – Йду я, втомлена й понура, додому. Вже й не звертаю уваги на все те, що відбувається навколо. А ще ж була в шапці та масці.
Уже коли до мого дому лишалося буквально 20 метрів – а я живу на вулиці Данила Галицького – помітила на вулиці п’ятьох хлопців, які несли професійні відеокамери, а один із них ще й вів велосипед. І тут я чую: «Вибачте, будь ласка, але ми хочемо Вам запропонувати цей велосипед. Він Вам потрібен?». Я обертаюся і кажу: «Так, потрібен». Але, не зупиняючись, продовжую йти далі.
А мені вслід: «Ну то беріть! Ми хочемо, щоб Ви свої важкі пакети в руках не носили, а возили їх на велосипеді».
Сказали, як їх звати і хто вони такі. Але від несподіваного шоку я нічого не зрозуміла й не запам’ятала. Пригадую тільки, що вони молоді, років по двадцять.
Тож тоді я взяла велосипед, а вони, віддавши його, сіли в машину й поїхали. Я навіть їм й подякувати не встигла. Була переконана, що то якийсь жарт. Бо ж знаю, що пенсіонерам іноді дарують якісь продукти, роблять якісь знижки в магазинах. Але щоб просто так дарували велосипед – такого ще не чула й не бачила…».
Цікаво, що два роки назад на тому ж самому місці із жінкою теж трапилася пригода. Однак, зовсім не позитивна.
«Тоді сусід зірвав із мене золотий ланцюжок із підвіскою. Він просто підійшов до мене із-за спини, сказав:« Вибачте, будь ласка». Я обернулася до нього, а він вирвав ланцюжок так, що одна його частина залишилася на мені, а інша, разом із кулоном Божої Матері та хрестиком – у нього. Вирвав та й утік. Я встигла тільки розгледіти його обличчя. Коли звернулася в поліцію, то там мені сказали, що він психічнохворий й ніякого покарання для нього не буде. А ще сказали, що для мене все ще добре закінчилося – без травм чи побоїв».
Історією із велосипедом Людмила Заєць ділиться зі знайомими, з друзями, з родичами, переконуючи, що світ не без добрих людей.
«Всі, кому я про це розповідаю, дуже дивуються й не вірять, що така історія можлива, – додає пані Людмила. – А чоловік думає, що це хтось побачив, як я торби тягаю в село, щоб за хворим батьком-інвалідом доглядати, то й вирішив мені просто допомогти».
Олександра Нагорна
