Хоча, сказати по-правді, мистецтво для Миколи Фесюка - це швидше хобі, адже не закінчував художньої школи і навіть через непорозуміння із вчителькою у школі мав трійку з образотворчого мистецтва. Але талант не сховаєш, він проявиться за будь-яких обставин. У родині, а народився Микола Фесюк в селі Пісників Млинівського району, ніхто не малював, а тому в ранньому дитинстві й виникла суперечка з братом, який звинуватив його у тому, що він перебив малюнок із журналу «Перець». Щоб довести свою правоту, намалював інший. А далі вже олівці, пензлики, фарби самі просилися до рук. І де б не доводилось жити і працювати, вони ставали найкращими його супутниками. Будівельник за освітою, й нині чоловік продовжує працювати за професією. А коли бере до рук пензля чи олівець - відпочиває душею.
На його полотнах постають краєвиди Острожця та його околиць, старі церкви, які у поєднанні з оточуючою природою, надають картинам цілісності та довершеності. У роботах вирує яскравість, радість, а ще - багато світла. Основне, що прагне художник – назавжди зберегти неповторні моменти життя і поділитися ними з оточуючими. При спогляданні зникає відчуття того, що картини намальовані, вони виглядають надто реалістично. Квіти - мальви, бузок, іван-чай, чорнобривці ніби випромінюють запах, яблука, груші, сливи, гриби, так і просяться до рота, а коні готові летіти, не зупиняючись, вперед. Його мистецтво тихе та задумливе, ніби переносить у минуле, допомагаючи поринути кожному в свої потаємні спогади — дитинство, дружні бесіди, романтичні зустрічі. А ще в його блокноті чимало графічних замальовок із побуту на будівництві, портрети його товаришів та побратимів. Є й картини патріотичного спрямування, адже болить душа в митця за рідну країну, за її долю, майбутнє дітей та внуків.
Як стверджує Микола Фесюк, тяга щось творити така, що малював би день та ніч, лише від роботи очі стомлюються. А сюжети для картин, каже, черпає від спілкування з природою, з рідними, з цікавими людьми.
Якщо Бог дав людині талант, то й в інших справах вона буде теж успішною. Микола Олександрович пробував свої сили і в різьбі по дереву, піддалась йому і чеканка, а ще він пише вірші. Запевняє, що їхньому написанню сприяє певний настрій. А ще є у Миколи Олександровича мрія – до свого ювілею організувати персональну виставку картин, щоб й інші отримали насолоду від його творчості.
• Ольга Дем’янчук
