Нині підприємство реалізує свою продукцію виключно на внутрішньому українському ринку, а тому усілякі розмови про те, що їхня продукція для внутрішнього споживача є шкідливою, на відміну від тієї, яку постачають за кордон, є повною нісенітницею.
— Ми не відправляємо своєї продукції за кордон, у нас немає окремих ліній для внутрішнього та іноземного споживачів, весь цемент готується, так би мовити, в одній бочці, — розповідає генеральний директор підприємства Ігор Давидюк.
За його словами, те, що попит на цемент в Україні втричі нижчий, аніж у Європі, свідчить, що в державі далеко не все гаразд з економікою. Адже в нас є що будувати і реконструювати набагато більше, аніж у Європі, у першу чергу - дороги. Інша справа, що споживач сьогодні купує цемент не в офіційних дилерів, а на околицях Рівного та інших міст області. І що запаковано в тих мішках — не знає ніхто. У кращому випадку замість марки «500» там може бути «400» чи «200», у гіршому — зовсім не цемент. А тому керівник підприємства з випуску цементу радить споживачам купувати лише перевірену продукцію. Політика її збуту на підприємстві поставлена таким чином, що є можливість придбати навіть невелику партію.
На підприємстві вже давно відмовилися від використання природного газу. А експеримент із застосуванням побутових відходів для спалювання в процесі виробництва так і закінчився нічим.
— Дехто думав, що ми будемо працювати як сміттєпереробний завод, тобто банально спалювати ці відходи, але ідея полягала в тому, щоб отримувати від спалювання додаткову енергію. А якою може бути енергія від сирого і непризначеного для спалювання матеріалу? Тому від цієї ідеї довелося відмовитися. Принаймні, поки що, — зазначив Ігор Давидюк.
• Василь Бурченя
