Але оскільки грошей у малечі не вистачило, придбали за чотири карбованці балалайку, на якій, так би мовити, і стартувала наша героїня у чарівний світ музики. Пізніше, коли Ганні було шість років, все ж таки вдалося придбати гармошку - вона і стала її улюбленим інструментом, на якому вчилася грати без сторонньої допомоги.
– Завжди при собі її мала. Йду гуси пасти – і то з гармошкою, цілісінький день там собі граю, - згадує пані Ганна.
Батько дуже пишався грою доньки, і, коли стався прикрий випадок (зламалася гармошка), тато, отримавши зарплатню, одразу купив Ганні новий інструмент. Подорослішавши, дівчина пішла працювати у місцевий колгосп. Пізніше їздила з односельчанами на заробітки до Запоріжжя і навіть там ніколи не розлучалася зі своїм захопленням. «Всякого бувало – розповідає. – Якось на базар пішли, усі на спідниці дивляться там, на хустки, а я гармошку шукаю».
Окрім Ганни Андріївни у родині на гармошці грає ще й племінник. «Хоч у роках уже, але не дуже давно електробаяна купив собі», - посміхається наша співрозмовниця.
Оскільки жінка дуже вправно грала, її талант помітили місцеві представники влади і почали запрошувати з виступами у будинок культури. Грала тодішні народні хіти «Яблучко», «Краков’як», «Гопак».
«Навіть на луг запрошували… Там сіно косять, сушать, у копиці складають, а я «Краков’яка» награю», - згадує жінка. Скільки в Ганни Андріївни за життя було виступів, уже й не злічити: будинки культури, різні свята, весілля та й просто виступи у вузькому колі на посиденьках у сільській хаті. Їздила з концертом до Льовова, радувала своєю грою публіку із Ірпіня. Від інших перейняла гру на бубні. «Буває, до концерту заграю хористам, усі танцюємо, співаємо, завжди було весело», - розповідає.
Коли зле на душі, Ганна Андріївна ніколи духом не падає, завжди відраду знаходить у музиці - дуже вже вона в неї закохалася. Мріє, коли підросте правнук Максимко, навчити його грати на гармошці, передати свій досвід. Адже, за словами співрозмовниці, коли особливо важко, тільки музика здатна заполонити душу теплом та радістю.
• Вадим Брик
