Газета «Вісті Рівненщини» +380678370541 +380675894919 +380362695137

Не був би то Дрозд!

Коли фахово, відповідально і якісно робиш свою справу, то й успіх множиться, і тоді хочеться підкорювати все нові й нові життєві вершини.  Понад 20 років тому Василю Макаровичу Дрозду вдалося підняти з колін нинішній Рівненський психоневрологічний інтернат, який вважався, можна сказати, безнадійним закладом і куди ніяк не вдавалося знайти дієвого керівника. А він був потрібен і тоді, і нині, бо людей із надломленими долями, на жаль, в нашій області  є чимало, і, очевидно, що через війну в Україні в майбутньому їх буде ще більше. Саме держава має дбати про таких самотніх громадян, бо більше нікому. У цьому й полягає її соціальна місія.

У далекому 1999 році керівництво області попросило його, тоді першого заступника начальника обласного управління соцзахисту, спробувати врятувати потрібний заклад, бо справи там були зовсім кепські.  Перед ним там відмовилися працювати  кілька директорів. А Василь Макарович вирішив, що вже коли візьметься, то по-справжньому. Бо так у його житті складалося: якщо брався за справу, то, як кажуть, залізною хваткою і неодмінно  добивався бажаного  результату.
Почав із найнеобхіднішого – забезпечив підопічних теплом і якісним харчуванням, а вже потім перейшов до повної реконструкції закладу.
Сьогоднішній психоневрологічний інтернат і той, що був 23 роки тому, – це, як кажуть в Одесі, –  дві великі різниці. Рука господаря інтернату  відчувається ще дорогою до вхідних воріт закладу. Тут і красива автобусна зупинка, до речі, зроблена за позабюджетні кошти, і ретельно доглянуті  поля, якими опікується колектив закладу разом із підопічними, щоб  мати калорійне і збалансоване харчування. Потрапляємо на територію, а там справжній санаторій – фонтан, красиві альтанки, гойдалки, клумби, сад, доглянуті господарські будівлі. В одному з корпусів є навіть зимовий сад, ідею директор запозичив під час одного всеукраїнського семінару. Обстановка справді заспокоює і розслабляє. Підопічні читають, вишивають, в’яжуть. Тут надзвичайно комфортно і по-домашньому. Завдяки капітальній реконструкції змінилися до невпізнання за цей час і спальні корпуси. Підопічні  мешкають у затишних одномісних та двомісних  кімнатах, оточені постійною увагою та турботою персоналу закладу.
У минулому році, за оцінкою Мінсоцполітики, Рівненський психоневрологічний пансіонат визнано кращим закладом в Україні.
Нинішніми вихідними у храмі ПЦУ в рідному селі Кунин, що на Здолбунівщині, сталася непересічна для села подія. Уродженцю села Василю Макаровичу Дрозду  за заслуги перед Православною церквою України та українським народом вручили Благословенну Грамоту за підписом  владики Іларіона. Висока нагорода дісталася справді  достойному керівнику, який багато років поспіль допомагає громаді рідного села, церкві, якій виповнилося 450 років. Це ще одна сторона багатогранної діяльності Василя Дрозда. І тут не можна не згадати про період його керівництва Рівненським заводом торгового обладнання (РЗТО) у 80-ті роки минулого століття. Василь Макарович у ті роки вивів на лідерські позиції не лише саме підприємство, а й зробив для Рівного багато знакових речей – це і фонтан навпроти готелю «Мир», і реконструкція облмуздрамтеатру після пожежі у 1978 році, і реконструкція краєзнавчого музею та багато інших об’єктів, які разом із благоустроєм доручали робити саме йому, як відповідальному і надійному господарю. Тож у нас  немає жодних сумнівів, що й упродовж найближчих років  Василь Макарович зробить ще багато хороших справ як громадянин, християнин і патріот своєї держави.
• Василь Бурченя

Читайте також

К сожалению, браузер, которым вы пользуетесь, морально устарел,
и не может нормально отображать сайт.

Пожалуйста, скачайте любой из следующих браузеров: