Поспішають, аби торкнутися її обвітреної кори, помолитися і попросити про найсокровенніше.
Це дерево, що давно не плодоносило і всихало, господарі обійстя вже мали намір зрізати, та одного дня воно вразило довколишніх перетворенням, яке люди називають справжнім дивом – на зламі від старої гілки проявився лик Божої Матері.
– Я добре пам’ятаю, що це було 15 лютого, бо напередодні у цій хаті було хрещення мого племінника Владиславчика. Та загалом був звичайний ранок, здавалося б, звичайного дня, – розповідає одна з господинь обійстя Лідія Долженець. – Коли я вийшла у двір, зміни на яблуні одразу впали в око. Уявіть собі: кожен день тут ходиш і бачиш абсолютно чорний стовбур на місці, де зламалася суха гілка, аж тут – дерево біле і на ньому обриси. Підійшла ближче… Очі, ніс, губи, овал обличчя, руки видно до подолу… А сонечко вже так гарно підсвічувало… У мене ледь мову не відібрало.
– «Мамо, мамо, подивіться – тут Божа Матір!», – підбігла до мене із сяючими очима невістка, щойно я зайшла у двір. Я із церкви якраз повернулася, – пригадує той недільний день Тетяна Михайлівна Долженець. – Підійшла ближче, подивилася на яблуню – дійсно диво.
Попервах про своє відкриття родина не поспішала розголошувати. Та, коли за кілька днів на обійстя прийшов сусід Петро Приварський, і він побачив на яблуні лик Божої Матері. Затим покликали місцевих жінок – вони теж однозначно розгледіли Святий Образ. До речі, старші жителі пригадали, що садив це дерево років із 50 тому нині вже покійний церковний староста, котрий мешкав у будинку, де тепер живуть Долженці, і був дуже благочестивим чоловіком.
– Після того, як чимало людей теж побачили на яблуні лик Божої Матері, ми вже вирішили нашому місцевому священику зателефонувати – Михайлу Михайловичу Олійнику, – веде далі Лідія Долженець. – Батюшка приїхав і теж сказав, що бачить силует Божої Матері, але порадив зачекати – якщо, мовляв, лик не зникне, то повідомить про це вищому церковному керівництву. Лик, як бачите, не зник. Тож за кілька днів отець Михайло повідомив про це прихожан нашої церкви, а 1 березня біля яблуні провів богослужіння та обряд освячення. Побував тут 28 лютого і архієпископ Рівненський і Острозький УПЦ Київського Патріархату владика Іларіон.
Та ще раніше звістка про явлення образу Божої Матері на старенькій яблуні миттєво облетіла не лише довколишні села, а й усю Україну. Вірячи у диво, виснажені особистими болями та горем, яке спіткало державу, за світлим заступництвом Богородиці люди їдуть сюди щоденно. Лідія каже, що від 15 лютого тут уже побувало не менше тисячі чоловік. За цей час яблуня буквально розквітла яскравими стрічками, хустинами та рушниками – люди їх пов’язують з молитвою в дарунок Богородиці. При цьому вірять, що, побувши деякий час на стовбурі, вони набувають цілющої сили, стають оберегами.
– Я в цьому теж переконалася, – мовить Лідія. – Чоловік збирався у дорогу, то потайки поклала стрічку у карман його сумки. Бо ж кожного разу траплялося так, що без прикрих пригод не міг повернутися додому. Цього ж разу все минулося добре – коли чоловік здивувався цьому, я йому розповіла про свій вчинок.
– А чи всі паломники бачать лик на дереві? – запитую, вдивляючись в силует Божої Матері на яблуні.
– Ні. Але таких зовсім мало – ну хіба лиш на сто чоловік трапляється хтось один, хто каже, що це просто сучок на дереві. А дехто побачив навіть більше. Ось погляньте – у верховітті дерева ще є невеличка іконка, а на стовбурі зі сторони дороги – лик Ісуса Христа, – відповідає Лідія, проводячи й для мене незвичайну екскурсію біля старенької яблуні, що зазвичай робить по кілька десятків разів на день. – Дуже добре видно лик Спасителя, коли сонечко світить.
– Я спершу теж не побачила, а тепер мені чітко видно, бачите – голова Божої Матері ніби нахилена трошки, – приєднується до розмови літня жіночка, перехрестившись перед тим та пов’язавши хустину та гілку дерева. – Я приїхала із сусіднього села Радухівка з племінницею. Просимо Божу Матір, щоб змилувалася над українським народом, щоб війни не було, щоб люди жили в любові і злагоді…
Дійшла у село звістка і про перше зцілення. Лідія каже, що телефонувала жінка з Луцька, котра побувала тут із дитиною, і з радістю повідомила, що її п’ятирічний син вперше почав говорити. У диво вірить і господарка обійстя – Лідія має проблеми зі здоров’ям і щиро молиться, аби було благословення Божої Матері і у неї народилася дитина.
• Світлана Тубіна
