Лімфогрануломатоз (інакше – рак лімфовузлів) – цей страшний діагноз медики поставили хлопчику влітку минулого року. Поруч із ним тоді був лише тато Микола. Зрештою, як і загалом у його житті – мама покинула родину 5 років тому, фактично забувши про існування Діми та ще чотирьох своїх дітей. Він та сестричка Наталка є найменшенькими в сім’ї – коли залишилися без материнської турботи, їм виповнилося лише 3 та 7 років.
Батько Микола, якому й так було неймовірно важко ставити на ноги дітей, дізнавшись про хворобу сина, був у повному розпачі. На лікування потрібні величезні кошти, взяти їх родині, яка виживала з допомогою лише підсобного господарства, було просто ніде.
– Допомогли односельчани,– каже. – Люди дуже співчутливо поставилися до нашої біди. На лікування Діми було зібрано 15 тисяч гривень. Допомогу одержали і від церкви, і від школи та з району. Якби не добрі люди, то не знаю, що й робили б. Для сина потрібні були ліки, лише одна ампула яких коштувала 7 тисяч гривень.
Нині Діма вдома, проте лікарі його відпустили лише на кілька тижнів. Попереду в нього черговий курс хіміотерапії. Також йому лікуватимуть гепатит. Аби підсобити в порятунку дитини та дізнатися, якої допомоги потребує родина, днями її відвідав голова обласної державної адміністрації Василь Берташ. Очільник області віддав на лікування Діми Тарчевського свою заробітну плату за місяць – 10 тисяч гривень. Не залишився осторонь і голова Дубенської райдержадміністрації Данило Корилкевич. Він передав родині 5 тисяч гривень допомоги, а також запевнив, що відтепер хворим хлопчиком опікуватиметься його благодійний фонд “Любіть Україну”. Голова ж Здолбунівської райдержадміністрації Віталій Шуль пообіцяв, що впродовж місяця буде газифіковано оселю Тарчевських та зроблено свердловину для води на їхньому обійсті. Останнє неабияк полегшить життя родині, особливо ж – 12-річній Наталці, котра, коли тато з Дмитриком перебувають у лікарні, сама вдома господарює. Дівчинка і прибирає в оселі, і куховарить, і доглядає чимале підсобне господарство. Бабуся Ольга Мартівна, котра живе недалечко, каже, що дівчинка навіть коням дає раду – сама і запрягає, і кермує ними. Старенька бідкається, що через похилий вік і хвороби практично нічим не може підсобити синові та онукам.
– Якби старші діти жили недалеко, було б легше, – каже пан Микола. – Вони ж уже мають свої сім’ї і живуть аж у Тернопільській, Львівській областях та Зарічненському районі. Коли жінка покинула нас, при мені були четверо з п’яти дітей...
Голова обласної державної адміністрації Василь Берташ закликав, аби знедоленій родині допомогли й керівники інших районів. До речі, з Дімою Тарчевським він бачився нині не вперше – познайомилися, коли очільник області у День Святого Миколая привозив медпрепарати для маленьких пацієнтів відділення онкогематології обласної лікарні. Жвавий Дмитрик привернув до себе увагу. Дізнавшись, що хлопчика батько виховує самотужки, Василь Берташ вирішив йому допомогти. Нині вони спілкувалися як давні знайомі. Аби розважити дитину, керівник області навіть пограв із ним у дартс, Діма показав губернатору свої улюблені ігри на комп’ютері.
Хочеться сподіватися, що акція “Подаруй можливість жити”, яка вже другий рік поспіль під патронатом Василя Берташа триває на Рівненщині, розбудить співчуття у якомога більшої кількості наших краян. В її рамках для допомоги онкохворим дітям вже зібрано 430 тисяч гривень. У цих дітей, як і в Дмитрика, одна мрія – життя...
• Світлана Тубіна
