Відкрили ж його вихованці дубровицького ліцею, подарувавши присутнім пісні і танці з патріотичним настроєм. Саме вони й піднесли капітанам команд гостинний поліський хліб-сіль.
Цього дня міжнародному турнірі злагоди та єдності з мотоболу, приурочений дню працівника лісу, цього дня взяли участь три команди: «Поділля» м.Кам’янець-Подільський (Україна), «Нива» с. Вишняки Полтавська область, «Юність» м. Пінськ Республіка Білорусь.
Відкрив свято голова райдержадміністрації Сергій Киркевич. Звернувшись до спортсменів і вболівальників, він щиро побажав всім гарного настрою, добра і злагоди, наголосивши, що Дубровиччина радо приймає цей мотобольний турнір, засвідчуючи шану до цього виду спорту, який був дуже популярний на теренах району.
Для значної частини наших вболівальників на стадіоні, цей вид спорту не є чимось незвіданим. Цей день викликав приємні ностальгічні спогади за тими часами, коли у 70-х-80-х вони, вболівальники, поодинці, сім’ями, компаніями сходилися на стадіон «Горинь» подивитися на гру мотоболістів, своїх земляків.
Що ж так приваблювало людей у мотоболі? Це — технічний вид спорту, якому притаманна надзвичайна видовищність завдяки високим швидкостям, індивідуальній майстерності гравців, командному духу, захоплюючій атмосфері змагання. Це симбіоз футболу і мотоспорту. Мотобол — командна гра, де змагаються дві команди, кожна складається з пішого воротаря та чотирьох польових гравців на мотоциклах.
Нагадаємо, що мотобольний клуб був створений у Дубровиці у 1965 році. Вже у наступному році команда «Трудові резерви» (Василь Коростель, Яків Паламарчук, Степан Паламарчук, Іван Борковський, Петро Блащук) достойно заявила про себе на розіграші кубка СРСР. У 1967 році «Трудові резерви» стали чемпіонами України у класі «А». Згодом команда почала носити назву «Маяк». Наші земляки демонстрували високий клас мотобольної гри у багатьох змаганнях різних рівнів, на Дубровиччину приїзджали команди мотоболу із різних куточків СРСР. Мотобольна спортивна слава району вписана в історію Дубровиччини, окрім вищезгаданих прізвищ, іменами Анатолія Луцького, Валентина Гириловича, Давида Шварца, Петра Мосійчука, Володимира Чирука, Юрія Чуханова, Георгія Хуланова, Володимира Заболотного, Володимира Льовіна, Валерія Литвина, Анатолія Придюка, Володимира Клімачова, Віктора Мунька, Василя Ольховика, Анатолія Остаповця, Степана Варенича. Приємно, що у недільному турнірі вшанували ветеранів цього виду спорту, засвідчивши повагу таким чином, до людей, які вписали свої сторінки в історію спорту Дубровиччини.
Директор заводу будівельних матеріалів, організатор свята Микола Голяка зазначив, що задоволений проведений дійством сповна, бо вдалося зробити найголовніше – продемонструвати жителям району переваги здорового способу життя, красу спорту, вміння дружити і єднатися завдяки грі і спортивному суперництву.
- Найголовніше, що всім, хто долучився до організації турніру, вдалося зробити спільне свято для наших земляків, кожен вніс свою лепту у підготовку. Особлива подяка директору Дубровицького ліцею Володимиру Кушніру за організаторські здібності, ініціативу і особистий вклад у проведення турніру. За дуже короткий термін вдалося підготувати ліцейський стадіон, зробити необхідні супутні облаштування, як-от стільці, трибуну. Приємно вразили вихованці закладу, які своїми виступами додали спортивним змаганням духу патріотизму, урочистості, енергії і юнацького завзяття. Відчутною була підтримка районної влади, Сергій Киркевич особисто брав участь в підготовці і організації турніру, всіляко підтримали нашу ініціативу керівники Дубровицього і Висоцького лісгопів Анатолій Боровець і Віталій Сухович, міський голова Адам Кузьмич, Віктор Шмигельський та багато інших людей.
Анатолій Луцький, ветеран мотобольного спорту попросив від імені мотоболістів Дубровиччини щиро подякувати організаторам турніру за свято, настрій, особливий ностальгічний дух, який торкнувся душі кожного присутнього спортсмена-ветерана:
«Гуркіт мотоциклів викликав сльози на наших очах. Це ж наша молодість, наші найкращі роки, наші поразки і перемоги. Дуже хотілося б, щоб теперішня молодь, яка мчить на мотоциклі нічним містом і ризикує своїм життям, могла так, як ми колись, свою енергію спрямовувати в спорт, вчитися перемагати і бути сильним завдяки здоровому способу життя. Зрозуміло, для цього треба чималі кошти, аби займаатися мотоболом, але вірю і сподіваюся, що цей вид спорту відродиться у нашому районі. Організатори ж турніру допомагають робити цю справу, бо враження і настрій, які отримали на святі діти і молодь незабутні».
Олександр Цвар, глядач, шанувальник мотобольного спорту додав, що свято пройшло на єдиному подиху. Настрій у присутній був чудовий, не зважаючи на дощ. Позитивно, що турнір пройшов у центрі міста, біля ліцею, бо дирекція закладу дуже посприяла його проведенню. Відрадно, що цього дня була змога поспілкуватися з білоруськими спортсменами, в атмосфері дружелюбства і здорового духу спортивних змагань.
Депутат обласної ради Віталій Сухович додав, що спорт завжди об’єднував людей, тому, не задумуючись, колектив підприємства і він особисто, всіляко сприяв проведенню турніру. Хочеться, щоб молодь могла бачити приклади реалізації себе у вільний час, прагнула здобувати і перемагати. Ці риси завжди рухали суспільством: «У День працівників лісу ми зробили свято для всіх, бо хочемо, щоб наша дубровицька родина була згуртованою і дружньою».
У свій час, коли з’явився мотобол, чи не вперше у СРСР з’явилось місце, куди можна було прийти і буквально доторкнутись до цього відчуття, яке ми зараз називаємо «ДРАЙВ». В буденності радянського громадянина цього відчутно бракувало. Мотобол заповнив цю нішу. Можна лише уявити, який ажіотаж був довкола турнірних змагань…
У свій час наш земляк Василь Коростель, уродженець Орв’яниці, став ініціатором зародження цього виду спорту на Рівненщині. Він був організатором мотобольних клубів і у Дубровиці, і в інших районах області, і на Львівщині, і у Білорусії. Одна людина змогла запалити іскру любові до цього виду спорту у багатьох своїх сучасників. Так приємно, що досі це світло, хоч час від часу, зігріває наші серця.
• Любов Клімчук
