Президентом Асоціації обраний наш земляк, 40-річний дубенчанин Михайло Корилкевич. За його плечима - значний досвід роботи в аграрному бізнесі. Він закінчив Львівський політехнічний інститут, після навчання в Інституті міжнародних ділових відносин у Німеччині йому присвоєно вчену ступінь міжнародного магістра ділового адміністрування. Останні кілька років Михайло Корилкевич обіймав посаду генерального директора МПП «Монстера», а нині працює на посаді заступника голови Здолбунівської райдержадміністрації. До вашої уваги - інтерв’ю з президентом УАВП.
- Пане Михайле! У чому полягає важливість та актуальність розвитку вапняної галузі?
- Протягом тисячоліть історія розвитку людства нерозривно пов’язана з вапняком - одним із найдавніших і благородних будівельних матеріалів. Найбільш древні масштабні з відомих нам споруд побудовані з цього дивного вічного каменю. Вапняк є основою головних святинь християнства - Храму Гробу Господнього і Храму Воскресіння, непохитним символом твердості віри і наріжним фундаментом християнської церкви. Одного з 12 своїх Апостолів – Симона - Ісус назвав Петром (Каменем), що заклав фундамент Церкви Христової. Головні святині ісламу - Мекка, Медина - в основі своїх будівель складені з вапняку і його різновидів.
На білому камені тримаються і духовні основи України - Софія Київська і Києво-Печерська Лавра. Вапно - матеріал, який виходить від природи, дуже корисний для її збереження і дозволяє людям повертатися до неї. Вапно недороге у виробництві та виготовляється з доступної місцевої сировини. Вапняки та вапно - це будівельний матеріал, за яким велике майбутнє. Природний потяг людей до здорового середовища та безпечного житла змусить із часом відмовитися від синтетичних матеріалів та повернутися до будівель з природних матеріалів. Широке застосування вапняків та вапна у металургії, виробництві скла, дорожньому будівництві, сільському господарстві, харчовій промисловості та водоочисних технологіях робить цей матеріал одним із найголовніших ресурсів здорового та продуктивного розвитку людства.
- Ви очолюєте Асоціацію вапняної промисловості. У чому її відмінність від підприємницької структури ?
- Асоціація не займається комерційною діяльністю, тому що вона є громадською організацією. Асоціації, що об’єднують підприємства, мають за мету допомогу в розвитку виробничих потужностей та ринкових можливостей галузі, і у втіленні в практику принципу соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством. Нарощування обсягів виробництва повинне сприяти розвитку місцевих громад, збільшенню надходжень у місцеві бюджети, створенню більш комфортного середовища для життя людей, вирішенню екологічних проблем.
Слід зазначити, що вапно, вапняк, крейда є регіональними матеріалами, тому попит на них забезпечується в основному регіональними виробниками. Таким чином, видобування вапняку, виробництво вапна – це галузь промисловості, яка тісно пов’язана з регіональною економікою, дає робочі місця для тисяч людей у малих містах і селах України.
- Яку головну мету ставить сьогодні перед собою Асоціація ?
- Основною метою діяльності нашої Асоціації є формування конкурентоспроможної галузі вітчизняної економіки. Для цього необхідно забезпечити, зокрема, створення ефективної законодавчої та нормативної бази. Конкретно я маю на увазі ускладнену процедуру відведення території під кар’єри. Все має відбуватися прозоро, швидко та ефективно – і для держави, і для підприємства. На жаль, зараз це не так.
Інше нагальне питання – створення сучасної галузевої лабораторії, яка могла б забезпечувати точний аналіз нашої продукції, а відтак – допомагати покращувати управління якістю.Така лабораторія, окрім аналізів продукції, має проводити власні дослідження в інтересах галузі, створювати нові технології. Одному підприємству організувати сучасно оснащений лабораторний центр з кваліфікованим персоналом не під силу, але якщо цей проект реалізовуватимуть декілька зацікавлених підприємств та до співпраці залучаться університети – це цілком реально.
Ще одне наше завдання – створення сприятливих умов для іноземних інвесторів. Для інвесторів принциповими є декілька питань. По-перше, це встановлені правила взаємодії з державою, тобто – ефективне законодавство, про що я вже згадував. По-друге, ринок повинен бути прозорий і зрозумілий. Саме в цьому полягає одне з головних завдань асоціації – збір, узагальнення інформації, аналіз ринкових тенденцій тощо. Інвестор повинен або відразу отримати інформацію про ринок, або, принаймні, знати, у кого він цю інформацію може отримати. По-третє, крім ринку промислової продукції галузі, повинен запрацювати ринок корпоративних прав. Іншими словами, пакети акцій підприємств галузі повинні бути ліквідними, тобто інвестор має знати, що у нього завжди є варіант «виходу» з інвестиційного проекту і він зможе продати весь бізнес чи його частку зацікавленим особам.
- Які проблеми нині стоять перед вапняною промисловістю України?
- Найбільшою проблемою, на мою думку, є застаріле обладнання. Високе споживання палива, низький коефіцієнт використання печей. Технологія випалу недосконала. Обмежена продуктивність печей: як правило - не більше 100 т на добу. Вапно випускається низької якості із нестабільними властивостями.
Однією з проблем галузі вважаю недостатній рівень менеджменту, низьку якість управлінських рішень, недостатній інженерно-технічний рівень персоналу. Власне, ця проблема характерна для української економіки в цілому. На даний час у вапняній галузі дуже мала частка зарубіжних інвестицій. За нашими оцінками частка іноземних інвесторів у структурі власності підприємств вапняної промисловості складає не більше 5 відсотків. Водночас, і будівельна галузь, і виробництво будівельних матеріалів, і вапняна промисловість зокрема, мають хороші перспективи зростання і, відтак, повинні бути потенційно привабливими для інвесторів.
Власне, застарілість обладнання на підприємствах не є принциповою перешкодою для інвестування, адже модернізація – це напрям використання інвестиційних коштів. Але для успішної реалізації інвестиційного проекту потрібна команда ефективних управлінців – менеджерів та інженерів. На жаль, брак кваліфікованих кадрів – це ще одна проблема галузі.
• Наш кор.
Історія асоціації та її структура
Українська асоціація вапняної промисловості була створена у 2011 році. Ініціаторами її створення стали представники українських підприємств, які здійснюють видобування вапняку, виробляють вапно, надають послуги в галузі вивчення та використання природних ресурсів. Це, зокрема, ПАТ «Тернопільський кар’єр», ТОВ «Галтехнопарк», Гірнича компанія «Укргеопроект», ТОВ «Галичина вапно» та інші компанії. Асоціація щорічно проводить заходи з метою обміну досвідом та обговорення актуальних проблем галузі для учасників ринку, бере участь у галузевих конференціях, поширює галузеві аналітично-інформаційні матеріали. Протягом 2011-2012 років були проведені «круглі столи» і семінари з питань перспективних напрямів використання вапна в будівництві, виробництва сухих будівельних сумішей, екологічних аспектів будівництва та природокористування. Сайт УАВП http://limeindustry.in.ua містить багато корисної інформації для учасників ринку вапна.
Асоціація налагодила партнерські стосунки та здійснює плідну співпрацю з вченими та провідними експертами галузі. Зокрема, це науковці кафедри хімічної технології силікатів та кафедри будівельного виробництва Національного університету «Львівська політехніка», кафедри розробки родовищ корисних копалин Національного університету водного господарства та природокористування, експерти консалтингової компанії Гірнича компанія «Укргеопроект»
Члени Ради асоціації налагодили контакти з Європейською асоціацією вапна (European Lime Association, EuLA), тривають переговори щодо вступу УАВП у світову асоціацію вапна (International Lime Association, ILA). У 2012 році відкрився офіс УАВП у Франкфурті (Німеччина).
