— Михайле Михайловичу! Уже кілька років поспіль в Україні на всіх рівнях ведуть мову про підвищення ролі місцевого самоврядування, натомість постійно відбувалася узурпація влади центром. Нині ж, схоже, з’явилися реальні шанси на децентралізацію, коли значна частина функцій центральної влади буде передана на місця. Чи не виникає у Вас побоювань, що передані на місця повноваження не будуть підкріплені фінансовим ресурсом?
— Думаю, що саме так воно і буде. Але, водночас, якщо повноваження центральних органів влади будуть передані на місця, то тут значно легше за місяць-два навести лад у всьому тому, куди місцева влада раніше не втручалася, оскільки не мала повноважень. Зараз ситуація виглядає так, що місцева влада не має впливу на ті чи інші процеси: можна хіба що «попросити» того чи іншого керівника написати заяву на звільнення чи вдатися до публічних присоромлень чиновника, хоча вони до цього звикли. Оце і всі методи впливу.
Я не маю жодних ілюзій щодо того, що делеговані повноваження держави, які будуть передані на місця, фінансуватимуться в повному обсязі. На це просто не вистачить коштів. Зрозуміло, що багато що може змінитися. Але все одно нинішнього бюджету не вистачить для того, щоб реалізувати всі делеговані повноваження. Якщо говорити по-простому, то ситуація нині виглядає так: нате вам, хлопці, повноваження і розбирайтеся з ними на місцях.
Разом із тим, ми не маємо права тупцювати на місці і залишити все так, як було дотепер. Багато коштів на рівні областей витрачаються нераціонально. Замість фінансування на розвиток того чи іншого комунального закладу ми витрачаємо кошти на його утримання. Взяти, для прикладу, медицину. Ми фінансуємо зарплату і енергоносії, а на розвиток медицини коштів немає. Така ж ситуація і з освітою. У нас є комунальні заклади, які існують вже багато років, але, здається, що ніхто і ніколи не переймався питанням, чи є в їх існуванні хоч якась потреба. Чи не краще ці гроші витратити на інновації в освіті, чи купити нове обладнання для медиків? Ці структури роздувалися роками, і реформувати їх в один момент не так просто. Не можна у наш час позбавляти людей робочих місць. Але наше завдання зробити так, щоб люди на цих робочих місцях приносили користь Рівненщині й Україні. Кожен комунальний заклад має приносити користь громаді.
Раніше на прийомі люди зверталисядо мене з різними проханнями. Нині ж 70 відсотків звернень — це прохання посприяти з роботою. Здавалося б, у нас є Центр зайнятості, і ніяких проблем не мало б бути… Але реалії зовсім інші.
— Якою на сьогодні є ситуація з написанням і реалізацією територіальними громадами проектів розвитку громад?
— Якщо вести мову про проекти ПРОООН, то вони є, але їх мало. Напевно, цією тематикою мали б більше перейматися структурні підрозділи ОДА, оскільки там є спеціалісти у цій сфері.
Не надто привабливо виглядає стан справ і з тими проектами розвитку територіальних громад, на які на умовах співфінансування спрямовує кошти обласна рада. Справа в тому, що цьогоріч ми спромоглися передбачити лише 300 тисяч на фінансування цих проектів. Це дуже мало. Моє бачення таке, що на наступний рік треба передбачити в обласному бюджеті хоча б мільйон гривень на ці потреби. Це серйозні кошти, і я думаю, що серед ініціативних громад буде серйозна конкуренція за право перемогти у такому конкурсі. Це справді важливо, оскільки дуже часто це чи не єдине джерело, за допомогою якого громада може вирішити ту чи іншу важливу для неї проблему.
— Коли Вас обрали головою облради, були впевнені, що створення більшості — це питання невеликого проміжку часу. Отож, чи є зараз більшість в облраді? Вона стабільна чи ситуативна?
— Вважаю, що сьогодні вести мову про стабільну більшість в раді недоречно. Кому потрібен «одобрямс», який мала рада, коли при владі перебували регіонали? Має ж бути дискусія, обмін думками і пропозиціями, індивідуальна відповідальність кожного депутата, а не колективної більшості, а фактично — нічия. Можливо, ця рада до такого ще не готова. Тим не менше, для прийняття рішень щодо серйозних і важливих питань більшість є. Це засвідчило голосування на останній сесії, де ми вирішили питання із заборгованістю із зарплати і виділили кошти для лікування хворих із нирковою недостатністю. Так, це значні кошти, але впевнений, що ніхто з депутатів обласної ради не захотів брати на себе відповідальність за те, що цs 150 людей без виділених нами грошей могли померти.
— Останнім часом Ви часто їздите по районах. Які проблеми порушують перед Вами громади?
— Проблем багато, але, зазвичай, номер один — це гроші. А мішка за плечима, з якого я міг би роздавати кошти, в мене немає. Звичайно, проблеми вивчаємо, аналізуємо, шукаємо варіанти їх вирішення. Водночас, дуже часто буває так, що мій приїзд змушує місцевих керівників трохи заворушитися і навести лад на території. Так, наприклад, було в одному із сіл Млинівського району, де немає автобусної зупинки, але при цьому там не було кому прибрати цю місцевість. Сільський голова нарешті зрозумів, що це його завдання, і він з ним впорався дуже оперативно. Справа в тому, що кожен керівник має зрозуміти, що це зона його відповідальності, і не треба чекати, щоб хтось приїхав з Рівного і, так би мовити, насварив. Треба просто бути господарем.
— Чи є надія, що стан доріг в області в наступному році поліпшиться? Що про це каже майбутній бюджет.
— Прогнозую, що в наступному році збільшаться надходження від акцизного збору на нафтопродукти. Раніше сумнозвісний Курченко і компанія завозили в Україну безакцизні нафтопродукти. У мене є надія, що матимемо суттєве збільшення цих надходжень у бюджет і з допомогою цих коштів ремонтуватимемо наші дороги. Поганих шляхів в області справді багато, але одномоментно усіх їх не зробиш. На жаль, сьогодні ми потребуємо якісних доріг не лише між райцентрами, але й між селами. Тоді інвестор не боятиметься туди йти, навіть якщо це далеко від райцентру. Адже, як правило, у невеликих селищах влада йде завжди назустріч інвестору, чого не скажеш про велике місто, де від бізнесу всі чогось хочуть.
— Зараз на вулиці зима і чимало літніх людей, молодих сімей з малими дітьми, чуючи новини про ситуацію на газовому ринку, хвилюються за те, чи буде в їхніх домівках тепло? Вам, як голові обласної ради, напевно, про це відомо більше, ніж звичайному громадянину, помешкання якого опалюється блакитним паливом?
– Звичайно, що спекуляцій довкола цього питання в ЗМІ, серед політиків і урядовців було чимало. Але, наскільки я поінформований, лімітів газу на Рівненщині достатньо для того, щоб ми успішно пережили зиму. Запевняю, не треба хвилюватися, ніхто не замерзне. Підвищення ціни буде, нікуди від цього не дінемося, але обмежувати користувачів у споживанні ніхто не буде.
• Розмовляв Василь Бурченя
