Рухаючись Варковичами з Дубенської траси до центру села, ви неодмінно звернете увагу на гарні ковані огорожі, ворота на кількох обійстях, художні прикраси на парканах тощо. Усе це роботи знаного на Рівненщині майстра ковальського мистецтва, 52-річного варковичанина Петра Кохановського.
Металомаестро каже, що нарешті вже викував браму і для свого обійстя, але сусіди були в пріоритеті. Те, що це роботи не просто сільського коваля, а художньо довершені вироби впадає в око одразу. Петро і справді свого часу навчався у Школі мистецтв у Вільнюсі, але навчання не завершив, бо в прибалтійських республіках почався рух за здобуття незалежності і до інших національностей там почали ставитися як до окупантів. Тож життя змусило повернутися до рідних Варкович.
- Ковальством я займаюсь з дитинства, а саме художнім ковальством, то, напевно, десь років з 12. Мій перший виріб – це підсвічник, я робив його собі, правда, дорогою додому його подарував, потім зробив такого самого і теж подарував. А вже третя версія в мене досі стоїть на каміні”, – розповідає майстер.
Ким тільки в житті Петрові не доводилося працювати: у місцевому господарстві трактористом, столяром, у кузні, «на американському комбайні», а у важкі 90-ті доводилося трудитися навіть на бойні. В житті, каже, весь час займався будівництвом, а от художнім ковальством серйозно почав займатися вже в зрілому віці.
Київський журнал «Ковальська майстерня» свого часу присвятив варковицькому майстру цілий кольоровий розворот у своєму виданні. Петро Кохановський зробив копію дракона з відомого серіалу “Гра престолів”. Майстер розповів, що робив його понад місяць. Витратив на нього 1,5 метра квадратного 3-міліметрового листа металу. Планує ще зробити цілу колекцію персонажів із серіалу “Гра Престолів”.
Дракона та інші численні свої художні вироби Петро Кохановський постійно представляє на різних виставках та фестивалях. Щоправда, зізнається, що цього річ не зміг побувати на Дні музею у Рівному, де щороку виставляв свої роботи. Якось не до виставок, війна в країні…
- Війна почалася – поїхав у військкомат, але звідти відправили додому, пішов у тероборону, трохи постояв на блок-посту, облаштував удома більш просторе приміщення для кузні і почав виготовляти їжаків, різні приспособи до бронежилетів, - розповідає майстер.
Старший внук Ілля та молодший Стас теж полюбляють ковальське ремесло, діду допомагають і самі випробовують себе у вправності.
У селі коваль – то чи не найперший майстер, до якого їдуть люди навіть із сусідніх громад. Ворота, піднавіси, підставки та огорожі для квітів, стовпи для ліхтарів, вивіски, поштові скриньки. А ось і зовсім свіжа робота майстра, яка невдовзі прикрашатиме територію одного з кафе в Рівному…
Василь Бурченя
