У Міністерстві охорони здоров’я відзначають, що завдяки їх роботі на 15 відсотків зменшилася кількість викликів «швидкої допомоги» і госпіталізації хворих з тяжкими ускладненнями.
Найкраще лікування – профілактика
В Україні один з найвищих рівнів у світі захворюваності на рак, серцево-судинні захворювання, туберкульоз, гепатит. Незважаючи на те, що за останні роки завдяки державним програмам Україна спустилася з першого на сьоме місце в Європі за захворюваністю на туберкульоз, кількість хворих на це захворювання залишається все одно великою: торік в Україні було зафіксовано приблизно 68 випадків туберкульозу на 100 тисяч осіб, а в Німеччині – 5,3. Не краща ситуація з іншими захворюваннями – 66 відсотків смертей припадає на серцево-судинні захворювання, тоді як у сусідній Польщі – менше половини, 48 відсотків.
Така ситуація спричинена багатьма факторами: люди звертаються до лікарів вже тоді, коли «сильно припече», або ж ходять від одного спеціаліста до іншого. Буває і так, що лікують одне, а причина - в іншому.
Рак, туберкульоз, гепатит, хвороби серця, як і більшість захворювань, піддаються лікуванню, але воно особливо ефективне на ранніх стадіях хвороби. Тому основний акцент української медицини необхідно зробити на профілактику. Задля цього Президент України Віктор Янукович у 2012 році ініціював реформу медицини, один із напрямів якої – створення інституту сімейних лікарів. Планується, що вже за 6-7 років армія із 25-30 тисяч сімейних лікарів обслуговуватиме все населення України.
Велика відповідальність сімейного лікаря
Сімейні лікарі є у всьому світі. У Німеччині їх називають домашніми, у Великобританії - лікарями загальної практики, у Канаді, США – сімейними. Медичні системи Ізраїлю, Нідерландів, Угорщини і багатьох інших країн також діють на засадах сімейної медицини. У Великій Британії 50 відсотків усіх фахівців — це сімейні лікарі.
Сімейний лікар для України – не в новинку. Ще у XIX – на початку XX століття на території нашої країни діяли земські лікарі, принцип роботи яких був наближений до принципу роботи сучасного сімейного лікаря – вивчення історії захворювань усієї родини і комплексний підхід до лікування хвороб.
Всесвітня організація сімейних лікарів ставить такі вимоги: сімейний лікар має вміти надавати первинну медичну допомогу, тривалий час спостерігати за пацієнтом (лікарі це називають – «вести» пацієнта), виявляти хвороби на ранній стадії, комплексно оцінювати стан здоров’я пацієнта і його можливості купувати лікарські засоби, які приписуються. Cімейний лікар – не «універсальний солдат», він не заміняє вузькопрофільних спеціалістів і не проводить операцій.
Одна з особливостей медичної реформи – сімейного лікаря можна обирати. Якщо раніше ми були заручниками терапевта – захоче він чи не захоче прийняти або дати направлення на обстеження, то відтепер лікарі – заручники пацієнтів, оскільки саме від них залежить заробітна плата лікаря. Якщо лікар виконує свою роботу якісно і в нього багато пацієнтів – він отримує суттєві надбавки.
Враження лікарів і пацієнтів
Серед основних проблем, які називають лікарі – це велика кількість пацієнтів, у середньому - тисяча-півтори у селах і три-чотири тисячі у містах. Це завелике навантаження, яке не відповідає завданням сімейного лікаря: глибоко розібратися у проблемі, виявити «сімейні» захворювання, надати необхідну допомогу. Чиновники запевняють, що проблему розуміють і намагаються стимулювати високими заробітними платами (зарплата сімейного лікаря на 30-40 відсотків вища за середню), а також обіцяють, що зі збільшенням кількості практикуючих сімейних лікарів зменшиться і завантаженість.
Вірі Миколаївні, пенсіонерці з Києва, яка вже скористалася послугами сімейного лікаря, нова практика сподобалася: «Приємний молодий лікар, уважно оглянув, зір перевірив, запитав, що турбує, які ліки я вживаю, порадив одні з них замінити, бо вони погано поєднуються з іншими, розпитав, на що чоловік хворіє, порадив йому також перевіритися, зробити флюорографію».
Надія, яка два роки тому закінчила медичний університет і наразі проходить інтернатуру, розповіла, що ще у школі прочитала про легендарного лікаря – Феофіла Яновського – і захотіла стати таким «комплексним» лікарем. Яновський відомий тим, що заснував у 1892 році першу в Києві лабораторію з діагностики туберкульозу. У часи Яновського лікарі (як і сучасні сімейні) мали широку спеціалізацію, і це допомагало їм на високому рівні, як для тогочасної медицини, діагностувати хвороби і ефективно лікувати хворих.
• Тетяна Ярмоленко
