Ми якось звиклися з думкою, що Віктор Матчук – екс-губернатор Рівненської області – вже більше киянин, ніж рівнянин. Народний депутат України, він у кулуарах Верховної Ради має стійку репутацію достатньо принципової і незалежної людини, яка при цьому шукає нестандартні рішення, аби оновити «Нашу Україну»
Періодично національні ЗМІ озвучують заяви Матчука, який дозволяє собі говорити те, що може явно не сподобатися Ющенку, чи його найближчому оточенню. Але до слів його прислухаються, безперечно, усі.
Тим паче, що нещодавно Віктор Матчук заявив - не мало не багато – про те, що буде балотуватися на цих виборах до Рівненської обласної ради і, якщо йому вдасться провести з собою достатню кількість однодумців та заручитися підтримкою інших фракцій у майбутній обласній раді, боротиметься за обрання його головою Рівненської обласної ради.
А головне, що у випадку отримання такої підтримки, він з готовністю відмовиться від мандата народного депутата України заради того, щоб знову працювати тут, на Рівненщині.
Це стислий переказ заяви Матчука, але нам здалося доречним і правильним запросити Віктора Йосиповича до розмови, аби вже самим розставити усі крапки над «і».
Першим ділом запитали про непорозуміння, викликане його заявою, яку дехто сприйняв так, наче Матчук претендує на посаду голови обласної державної адміністрації, а не на посаду голови обласної ради.
– Дійсно, таке непорозуміння існує, але це не страшно. Ми його виправимо. Просто, неможливо усе пояснити в одній короткій заяві, хоча в ній, насправді, усе було сказано чітко. Але тут працює стереотип. Як не як, люди цілих чотири роки бачили мене на посаді голови облдержадміністрації. У них просто склався чіткий стереотип щодо мене, і коли я кажу тепер, що прагну повернутися до практичної роботи на Рівненщині, в їхній уяві спрацьовує саме цей образ: Матчук у якості губернатора, хоча, насправді, йдеться про зовсім іншу посаду.
– Принципово іншу, як на мене, посаду, голови обласної ради, тобто голови представницької гілки влади, а не виконавчої.
– Дійсно, голови державних адміністрацій призначаються Президентом, а голови обласних рад обираються самими депутатами цих рад і, що важливо, із числа цих самих депутатів.
– Тобто не факт, що після виборів 31 жовтня новообрані депутати обласної ради – автоматично оберуть Віктора Матчука – головою свого представницького органу?
– Абсолютно не факт. За їх довіру та довіру наших виборців я і планую боротися упродовж цієї кампанії. Єдине, що вже зараз бачу дуже позитивну реакцію і чую слова підтримки не лише від різних достатньо знакових для мене людей, не лише від «нашоукраїнців», але й від представників багатьох партій, з якими ми будемо конкурувати на цих виборах.
– А ви йдете від «Нашої України»?
– Безумовно. І розраховую на підтримку людей по всій Рівненській області. Вони всі зможуть мене підтримати, проголосувавши за список «Нашої України» до обласної ради.
– А по мажоритарному округу ви плануєте обиратися?
– Ні. Для мене не є важливою особиста перемога у тому чи іншому окрузі. Це можна зробити з достатньою легкістю і в Рівному, і в багатьох районах області, де користуюся серйозною підтримкою. Але мені потрібно показати і своїм однопартійцям, і головне – людям, що йдеться про задачу значно більшої ваги, ніж просто моє особисте обрання до обласної ради. Йдеться про принципову задачу – заручитися якомога більшою підтримкою виборців по всій Рівненщині з тим, щоб мати потім аргументи та обґрунтовано претендувати на посаду голови обласної ради.
– Вірите, що за «Нашу Україну» проголосує стільки людей?
– Вірю, бо знаю рейтинги (раз), бо готовий працювати на нашу спільну перемогу (два) і, крім того, пройшов з’їзд «Нашої України». Ми ґрунтовно проаналізували ситуацію, визнали свої попередні помилки, змінили склад Ради партії, обрали головою нову, нічим не заплямовану і сильну фігуру – Валентина Наливайченка. Це – офіцер, екс-голова СБУ, людина Слова і Честі. Я переконаний: він зможе повести «Нашу Україну» до нових перемог. І я вірю, що вони – не за горами.
– Гаразд. Тоді задамо інше запитання, про ваші – істинні мотиви. Бо дехто говорить: «Матчук видно, не вірить, що у 2012-му році його знову оберуть до ВРУ за списками «Нашої України», а тому вирішив знайти собі «тепле місце» тут, на Рівненщині. От і все пояснення цього кроку». Що скажете на таку думку?
– Давайте, для початку дещо з’ясуємо і дійсно розставимо крапки над «і». По-перше, хочу зупинити деяких «прихильників Матчука», які розглядають мій крок наче якесь «геройство». Хочу сказати усім абсолютно чітко – ніякого геройства, чи хизування, тут нема і не може бути. Ми всі завжди робимо лише те, що хочемо робити й отримуємо лише те, чого прагнемо. Для мене немає геройства у тому, щоб скласти мандат народного депутата, бо я дійсно прагну чіткої, конкретної, результативної і видимої роботи тут, на Рівненщині, для користі нашого краю і людей, яких я прекрасно знаю – простих людей, яких, як мені здається, дуже добре відчуваю і розумію.
Інша справа, що сьогодні у Верховній Раді ви не знайдете депутата, який би погодився обміняти свій мандат на посаду голови тієї чи іншої обласної ради. І це також правда. Просто тому, що їм подобається депутатство, і вони – цілодобово живуть думкою – як продовжити термін своїх повноважень до 2015-го року, а потім – обратися знову.
Їм просто дуже подобається це … (Матчук явно стримує якесь слово)…те, чим вони займаються, тому можна з упевненістю на 90% говорити, що повноваження цього скликання продовжать як мінімум до 2015-го року.
Тепер – далі. Уявимо, що вибори до обласних рад відбулися і депутати цих рад обрали собі голів обласних рад. Уявимо, що ми зібрали всіх голів обласних рад України в одному кабінеті і запропонували: «Дивіться, - ось мандат народного депутата ВРУ. Хто з вас готовий обміняти свою посаду на, як мінімум, два роки депутатства у парламенті?»
– Боюсь, що той мандат у вас відірвали б з руками…
– Принаймні, охочих виявилося б дуже багато, а от депутатів ВРУ, які б готові були зробити подібний обмін сьогодні у парламенті немає.
– Крім Матчука. Але… я вас також не розумію: якби мав подібний вибір, то ніколи б не погодився на роботу в області. Точно вибрав би депутатство у ВРУ!
– Напевно вам здається, що можна прийти у парламент і щось там змінити. Наприклад, запропонувати якісь законопроекти й отримати підтримку інших парламентарів, але на жаль… Це – ілюзії. Сьогодні Парламент це абсолютно керована ззовні структура. Керована з Банкової, і що б ти хорошого не пропонував, шансів отримати підтримку не має жодних. Тим паче, що й депутати думають лише про переобрання. В основному. Практично усі розмови там про це – як би продовжити термін повноважень, чи знайти собі «прикормлений округ». До речі…
– Що, до речі?...
– Ми от з вами говорили про моє можливе переобрання чи не обрання до наступного складу ВРУ. А ви розумієте, що наступні вибори – коли б вони не відбулися – із великою вірогідністю пройдуть за змішаною системою? Тобто на Рівненщині буде кілька округів і по кожному обиратиметься свій депутат до ВРУ.
– Як колись…
– І от на таких мажоритарних виборах діючі на той час депутати ВРУ матимуть незаперечну перевагу. Просто в силу свого статусу та можливостей зробити наперед щось «хороше» для свого округу. Тому, якби я прагнув залишитися у парламенті та знову обратися до нього, я б достатньо легко це зробив, балотуючись по Рівному, чи по Дубнівському району, чи по Костопільському, чи по іншому. Але мене реально не тішить перспектива «роботи» у ВРУ. Інші депутати здебільшого навіть не приходять на ту роботу, лише мають пільги, статус і таке інше.
– Але ж ви також маєте пільги
– Так, але я ними не користуюся: «недоторканість» мені не потрібна, на квартиру я не претендую, пансіонати та лікарні відомчі не відвідую. Тому з точки зору пільг депутатство мені абсолютно не потрібне.
– А посада голови обласної ради вам навіщо?
– Бо, як кожен чоловік, я хочу займатися ділом. Чимось реальним, конкретним і бажано складним. Чимось таким, що відповідає моїм навикам і вмінням, що змушує тебе напружувати сили, концентруватися, спонукати до роботи інших. Бо лише тоді, коли ти ставиш перед собою задачу, конкретні терміни і вкладаєшся в них, а потім бачиш вдячні очі людей, чуєш їх слова, коли в їхніх очах стоять справжні сльози радості… Ну,… я не можу уявити собі нічого у роботі депутата ВРУ, що могло б із цим порівнятися. Навіть близького порівняння немає.
– Але давайте тоді на чистоту. Очевидно ж, що можливості губернатора і голови обласної ради – принципово різні. Хіба ні?
– Вони різні за формою, але не за суттю. Зрозумійте. По суті – це дві керівні посади в області. Кожна зі своїми повноваженнями, але кожна – із реальними важелями та механізмами впливу на процеси. Якби цього не розумів і чітко не бачив як саме використати посаду голови облради на користь Рівненщини, і щоб бути корисним людям, я б на цю посаду не претендував. Але я чітко бачу картину – що і як треба робити.
– То може і нам її привідкриєте? Цю картину.
– Давайте відкрию вам лише один, але визначальний, принцип своєї роботи, який мені самому відкрився достатньо випадково, коли я ще починав працювати головою РОДА. Це вийшло спонтанно під час однієї з нарад у Києві. Я раптом зрозумів, що для захисту інтересів області і для того, щоб отримати якесь додаткове фінансування, чи навіть кошти, які «застрягли» десь у Мінфіні, треба не відсиджуватися і не мовчати як робили всі інші губернатори, а навпаки - треба проявляти себе. Тобто, не боятися брати слово, піднімати питання; не боятися, навіть іноді заперечувати та відстоювати свою позицію. Але відстоювати грамотно, аргументовано.
– А що, хіба інші не відстоюють?
– Як не дивно, загальна практика і принцип поведінки керівників з областей, коли вони потрапляють до Києва полягає в тому, аби не накликати на себе біду. «Как-бы чего не вышло» як писав Чехов. Натомість я переконався, що відстоювати власну позицію та інтереси області можна достатньо ефективно, якщо навпаки діяти твердо, без зайвого страху, але продумано та аргументовано. І це досить непогано виходило як з Президентом Ющенком, так із усіма прем’єрами. У тому числі і з Тимошенко, і з Януковичем. Хоча це дуже неподібні люди і за стилем керівництва, і за методами організації своєї роботи.
– А з ким було легше?
– Не у цьому питання. Тут важливий сам механізм та його ефективність. Бо, коли ми отримали область у 2006-му році, то вона за всіма рейтингами Кабміну пасла задніх на 23-24-му місцях в Україні, а в 2010-му році, коли я йшов з посади, то наша область твердо займала 2-3-є місце за всіма аналогічними найважливішими показниками. Як такого досягли?
– Дійсно, як?
– Значною мірою, дякуючи тому, що нам вдавалося залучити в область усі можливі програми Кабінету Міністрів і за часів Януковича, і за часів Тимошенко. Вдавалося залучити додаткове фінансування на будівництво шкіл, доріг, на відшкодування збитків, завданих повенями і т. п. Усе це означало інвестиції в нашу область, нові робочі місця для людей, покращення життя їхніх родин, відповідні додаткові ресурси для малого та середнього бізнесу, для розширення сфери послуг і торгівлі – одне супроводжувало інше. Але в основі це був один і той самий принцип…
– Не боятися відстоювати інтереси області перед Києвом?
– Так, дуже простий механізм, але використати та застосувати його завжди наважуються одиниці. У мене ж цей досвід є, і я чітко бачу як його можна застосувати на посаді голови обласної ради для користі всього краю та всіх, хто тут живе.
– Гаразд. А могли б ви назвати якісь найбільш показові приклади такого успішного залучення грошей з центру? Щоб можна було зрозуміти це у якомусь порівнянні?
– Ну, давайте візьмемо хоча б минулий рік – рік розпалу кризи, коли всюди все стояло, і Кабмін не виділяв ні копійки нікому в регіони на капітальне будівництво взагалі і в соціальній сфері тим паче. Нікому, окрім Рівненської області. Скажіть, де ще крім нашої області був збудований хоча би один медичний заклад повноцінний? Ніде. А ми – за рахунок Києва – здали найсучасніший онкодиспансер із найкращим у західній Україні медичним обладнанням. А це більше 29-мільйонів прямих інвестицій.
То й же рік. Освіта. Ніде нічого не будується, в жодній області – ні на Волині, ні на Поділлі, ніде. А на Рівненщині ми були єдиними, хто збудував три школи із більш як двом тисячами додаткових учнівських місць.
Або візьміть дороги до Євро 2012. Один проект, начебто одне фінансування, але у Рівненській області ми цю дорогу вже майже завершили, а в сусідній, Житомирський, ще жодного просвіту не видно. Чому? Бо нам вдалося ефективніше залучати фінансування, яке теоретично було доступне всім, але прийшло саме у наш регіон.
Це – лише деякі приклади, але всі вони – вибудовуються у певну систему, яка є результатом правильних стосунків із Києвом та вміння, якщо хочете, нав’язати йому власну волю та відстояти інтереси області.
– Вважаєте, що саме за це вміння вас і підтримають депутати інших фракцій обласної ради, коли прийде час обирати голову облради?
– Не тільки за це, але й за це в тому числі. Бо депутати тепер будуть більше пов’язані з виборцями та їх проблемами. А значить - будуть зацікавлені і в тому, щоб на Рівненщину йшло додаткове фінансування, додаткові інвестиції та програми тощо.
– Але хіба не зможе хтось інший на посаді голови обласної ради, наприклад представник Партії регіонів, краще домовитися з Азаровим та Януковичем, ніж ви?...
– Ви, мабуть, погано уявляєте собі усю цю вертикаль та стосунки в ній. Особливо зараз. Сьогодні, навпаки, представникам Партії регіонів набагато важче щось заперечити Азарову, ніж мені було Януковичу, чи Тимошенко, із якою, як ви пам’ятаєте, я мав дуже непрості стосунки. Переконаний, що в глибині душі представники Партії регіонів першими б хотіли проголосувати «за Матчука». Просто, щоб отримати когось, хто наважиться робити за них цю, на їхню думку, невдячну, небезпечну і «брудну» роботу. Я ж у ній нічого складного, «брудного», чи небезпечного для себе не бачу. Навпаки, розумію, що мені справитися з нею буде легше, ніж їм, чи комусь іншому, бо маю і відповідний досвід, і авторитет певний у міністерських колах, і репутацію, і зв’язки потрібні. Але гадаю, що для депутатів інших фракцій провідним мотивом буде навіть не це, а бажання зберегти в нашій області хоч якийсь баланс сил.
– Про цей «баланс сил» – можна трохи докладніше?
– … Бачите, вертикаль Партії регіонів достатньо ефективна, але інколи аж занадто прямолінійна і, на мою думку, некомфортна для багатьох, хто у ній працює. Там не вітається жоден рух вліво-вправо, жодні сумніви чи дискусії. Їх просто ніхто не виказує – люди все тримають у собі. Наважитися сказати щось усупереч Азарову – навіть щось аргументоване – це немислимо як самогубство. Але жити в такій системі координат дуже важко, бо вона також означає абсолютну і повну відповідальність. Відповідальність, яка у цій системі є також надзвичайно жорсткою.
– Так, ми вже чули про деякі приклади…
– Не в тому справа навіть… Ви от, можливо, не знаєте про атмосферу в районах, де люди, не пов’язані із Партією регіонів, бояться балотуватися на цих виборах, щоб бува не розсердити місцеве керівництво, яке в свою чергу боїться проштрафитися перед своїм партійним керівництвом, і так – по всій вертикалі. Керівники в такій ситуації банально починають перегинати палку і діяти неадекватно. Просто зі страху.
Так от, щоб ця атмосфера страху не затопила всю область, нам і потрібен баланс сил. У вигляді обласної ради як ще одного своєрідного центру сили та відповідальності, яким і має бути повноцінна обласна рада. І з кожним днем це розуміє усе більше людей. Особливо – причетних до політики та господарських процесів у нашому краї. Залишається питання – хто все це очолить, щоб взяти ініціативу та відповідальність на себе?
– Матчук?
– Принаймні, відповідальності я не боюся, і що треба буде робити – знаю. Тому й іду на ці вибори, щоб у Рівненській області ми мали нормальні стосунки між усіма гілками та рівнями влади, а люди відчували себе людьми. Незалежно від того, до якої партії вони належать.
– До речі, вже не раз чув від декого із «міцних господарників», що для Рівненської області, дійсно, було б найкраще, якби «при голові держадміністрації Берташу Матчук став головою обласної ради, а Хомко – міським головою Рівного». Що це були б такі своєрідні три точки опори для всієї нашої області. Які ваші стосунки з цими людьми сьогодні?
– Природно, що наші політичні погляди досить часто не збігаються, але, при цьому, і з Василем Берташем, і з Володимиром Хомком у мене склалися стосунки, які б я назвав хорошими, правильними. Бо у тому, що стосується господарських питань, наші позиції дуже часто співпадають. І важливо, що стосунки у нас при цьому абсолютно рівні і незалежні. А це дуже хороше підґрунтя для конструктивної роботи. Тому думаю, що, якби нам вдалося попрацювати тут утрьох разом то результати для області дійсно були б достатньо швидкими, відчутними і позитивними. Сподіваюся, що так воно і буде.
– А як ви ставитесь до бажання Володимира Хомка провести за списками «Всеукраїнського Патріотичного Союзу» людей від міста не лише до міської, але й до обласної ради?
– Хомко – безальтернативний міський голова Рівного. І при його популярності - це логічний крок. Але, наскільки я знаю, представлені там люди будуть не лише від міста. Важливо, щоб це дійсно були професійні, відповідальні і достойні люди. А саме бажання міського голови мати свою опорну фракцію у міськраді та представників Рівного в обласній раді є цілком зрозумілим. Інша справа, що нам об’єктивно доведеться конкурувати з цими людьми, бо такою є логіка виборів.
Але «Наша Україна» не боїться конкуренції. Навпаки, я хочу зараз звернутися і закликати всіх, хто відчуває в собі сили, балотуватися, а потім чесно працювати на користь своїх виборців, своєї громади та всієї нашої області. Я усіх їх закликаю: нічого не бійтеся, нікого не слухайте, а знаходьте собі найбільш прийнятну політичну силу і йдіть на вибори. Щонайменше, ви отримаєте неоціненний досвід і реально побачите як і чим живуть наші люди.
Сам не раз брав участь у виборах і завжди виходив з них із кращим розумінням речей, самого себе, світу, в якому ми живемо, і людей, які живуть поруч із нами.
Тому усім раджу – балотуйтесь, ідіть до людей і перемагайте.
Перемагайте, щоб ми працювали далі разом і разом змінювали життя довкола нас на краще.
Удачі – всім!
