Щороку на свято Миколая до Будинку дитини приходять і учні та вчителі Рівненського обласного ліцею-інтернату. Вони несуть подарунки, які цікаві та необхідні дітям. А головне – вони дарують їм свою увагу та тепло.
- Завжди попередньо узгоджуємо, що потрібно купити малюкам, - розповідає заступник директора ліцею з виховної роботи Тетяна Джус. - Цього разу для найменших привезли памперси, олійку та інші засоби гігієни. Для старшеньких, тим, кому 2-3 рочки, - цікаві пізнавальні книжки, фломастери, альбоми для малювання. Взяли й цукерки, але нас попередили, що шоколаду малюкам у такому віці не можна, тому подарували їх вихователям до чаю.
Просто брали на руки та пригортали
Гості з ліцею прийшли не тільки, щоб вручити подарунки, а й щоб погратися з малятами, потримати їх на руках, поспілкуватися. У кожній групі намагалися якомога довше побавитися з дітьми, жодного не обминути увагою.
- Малюки люблять нових людей, їм цікаві нові враження, - продовжує Тетяна Миколаївна. - Для наших дітей це теж важливо, адже, побачивши діток з патологіями, які є наслідками батьківського алкоголізму та наркоманії, ліцеїсти, напевне, задумаються, чи варто палити, вживати алкоголь. Говорити про це - одне, побачити ж на власні очі, поспілкуватися з такими дітьми важить більше. Спостерігаючи за своїми учнями, із задоволенням помічаю, що не тільки дівчатка, а й хлопці беруть малюків на руки, пригортають їх, цілують. Група діток від 2 до 3 років дуже велика, їх багато і вони втомлюються самі від себе. А у час відвідин всі зайняті, із задоволенням малюють і розглядають книжки разом із нами. Навіть старший вихователь зауважив, що така ідилія тут дуже рідко буває. У попередні роки наші діти невеликими групами приїжджали у дитячий будинок. Це чудово, коли є можливість прийти не на 15-20 хвилин, а на декілька годин, на півдня, погратися, поспілкуватися з дітьми, допомогти вихователям у їх нелегкій роботі.
Свято Миколая проходило не під веселі пісеньки, декламування віршів чи танці, як у звичайних дитсадочках. Діток просто брали на руки, з ними розмовляли та уважно дивилися у маленькі оченята, намагаючись зрозуміти, чому так сталося, що при живих батьках малюки не бачать своїх рідних. Для дітей така увага важлива.
- Важко дивитися на таких діток, - каже учень ліцею Едуард Хачатрян. – Просто не розумію, як люди можуть бути такими жорстокими і залишати своїх дітей. В одній із груп розповіли, що батьки тут залишили вже шосту чи сьому дитину. Навіщо ж тоді народжували? Як люди можуть бути такими?
- Ми приходили до них у минулому році, - діляться Уляна Стасюк та Оля Денисюк, - спочатку було дуже важко дивитися на хворих діток, потім довго не могли їх забути.
Не даруйте малюкам цукерок
Старший вихователь, логопед Будинку дитини Олександр Антоневич також переконаний, що для розвитку дитини насамперед важливе оточення, повноцінне спілкування, любов тих людей, які поряд. Це, вважає він, головне. Але поряд з цим потрібно, щоб малюки мали достатньо предметів, які будуть їх цікавити, чомусь навчати.
- Діти потребують спеціальних розвиваючих іграшок. Це може бути пірамідка, або якась більш складна іграшка, яка, наприклад, входить до комплекту іграшок Монтесоррі-технології. Це дерев’яні іграшки, які мають яскраве забарвлення. Граючись, дитина може навчитись розрізняти кольори, геометричні форми. М’які іграшки приємні, але не несуть функціонального навантаження, їх у нас дуже багато. Книжки для дітей такого віку бажано теж яскраві, з товстими сторінками, з цікавими, повчальними сюжетами. Їх можна читати, розглядати, навіть бавитися з ними. Дуже подобаються дітям музичні іграшки, вони одразу фокусують на них свою увагу.
Поцікавилися й у керівників Будинку дитини, що ще необхідно їх дітям? Чи достатньо вони забезпечені?
Розповідь начальника медичної служби Будинку дитини Віри Кобилянської і зворушила, і шокувала одночасно. Виявляється, саме 2011 рік для установи був надзвичайно напруженим.
- Цей рік був особливо важким для нас, - розповіла Віра Григорівна. – Ми відчували величезну потребу в усьому, адже опікуємося маленькими дітьми. І харчування, і утримання дітей дороге. Але якщо з харчуванням ще якось можна викрутитися, то з медикаментами це неможливо, ніхто їх нам безкоштовно не дасть. Та все ж, яким би жорстоким і важким не було життя, за багато років роботи у Будинку дитини я переконалася – хороших людей завжди більше. Ми вже практично 20-30 років не купуємо іграшок, взуття, посібників, канцтоварів – це все нам приносять люди.
Для малят, особливо хворих, дуже важливий повноцінний сон. Якщо дитина у памперсі, вона спить всю ніч і просинається веселою, щасливою. Тому, якщо запитують, ми у першу чергу просимо купувати памперси. А от цукерок, навпаки, не потрібно дарувати. Ми не даємо своїм дітям не тільки цукерки, але й вафлі та печиво. Нам важливо, щоб у дітей були здорові зуби, тому вони мають їсти здорову їжу.
• Неля Заболотна
Редакція «Вістей Рівненщини» також долучилася до акції - передала у Будинок дитини пакунок із вкрай необхідними малюкам памперсами. Сподіваємося, що й небайдужі рівняни захочуть зробити подарунки дітям, які біжать назустріч відвідувачам з широко розкритими обіймами і всіх називають таким звичним нам словом «мама».
