41-річний водій, мешканець Львівської області, стверджував, що працює в одній із приватних компаній, яка займається транспортними перевезеннями, й запевняв, що прямував на Київ. Коли ж до супровідних документів таки добралися, то виявилося, що авто прямувало на Сумщину. Розумієте, маючи такий маршрутний лист, десь та можна було розвантажитися. Подія сама по собі навряд чи привернула б особливу увагу, якби не одне «але». Вантажівка мала львівську реєстрацію, а це означає, що львівське сміття могли везти і на рівненський сміттєвий полігон. Тим паче, що ще задовго до згаданої автопригоди містом ширилися чутки про те, що щоночі на сміттєвий полігон прибувають вантажівки зі Львова. Цю інформацію доводилося чути з кількох надійних джерел, у приватних розмовах навіть від посадовців різного рівня, проте офіційно про це заявити ніхто не наважувався. А знаєте чому? Та тому, що історія із львівським сміттям стала для України такою ж засекреченою, як і війна на сході. Навіть у страшному сні важко уявити, що сміття з міста-мільйонника уже п’ять місяців возять по всій Україні, і це не вигадка, й нікому до цього начебто немає ніякого діла. Центральна влада чекає, що місцева вирішить проблему самотужки, а та, очевидно, неспроможна і сподівається на столицю. Виникає питання, якщо вони разом не можуть вирішити проблему з утилізацією сміття в одному конкретному, нехай і великому, місті, то як же влада збирається виграти повномасштабну війну на сході нашої держави?
Можливо, автопригода поблизу Дубна стане поштовхом для посадовців усіх рівнів вирішити проблему із львівським сміттям, бо від їхньої неспроможності на всіх рівнях з кожним днем стає не лише сумно, а ще й страшно — за наше майбутнє.
• Роман Вістенко
