Серед учасників заходу були «автомайданівці», «опорівці», уповноважені від «Третьої Української Республіки», «Жіночої сотні», «Сили людей», «Правого сектора» та інших рухів й об’єднань, які після перемоги Євромайдану поставили перед собою досить непросте завдання: все зробити для того, аби насамперед змінити систему кадрових призначень у державі на всіх рівнях. Вони прагнуть, аби кожний, хто претендує на ту чи іншу посаду, пройшов люстрацію і почув «так» або «ні» своїм професійним та людським якостям; аби керівниками не ставали за партійними квотами, парламентськими підкилимними домовленостями, особливо вчорашні служителі поваленого режиму та просто аморальні особи.
Вже перші призначення високопосадовців в області викликали в представників громадськості невдоволення з різних причин. І не тому, що вони проти тієї чи іншої конкретної кандидатури. А тому, що у столиці не вважали за потрібне ці кандидатури узгодити з громадськістю. Тобто, нова влада продовжує старі «добрі» традиції своїх попередників. Відтак немає гарантії, що в керівні органи не повернуться корисливі люди, для яких посада – лише джерело власного збагачення.
Представники громадського сектора нині переймаються ситуацією з призначенням в області «силовиків», зокрема головного прокурора, який, за їхніми словами, не хоче брати до уваги жодної їхньої думки і вперто тримається за крісло. Тому звертатимуться в ГПУ, до Уряду зі своїми вимогами щодо узгодження цієї кандидатури. І головними підставами для супротиву такому кадровому призначенню є відсутність люстраційного проходження.
Утім, сам люстраційний комітет в області сьогодні нагадує не той громадський орган, який мав би займатися збором інформації про ту чи іншу кандидатуру на посаду і передачу її тим, хто цю кандидатуру пропонує краянам, а зборами всіх бажаючих комусь чимось дорікнути. Доходить до того, що сюди потрапляють ті, кого також треба люструвати, хто приходить заради телекартинки з власною персоною чи наміром щось вторгувати і для себе: мовляв, я тепер визначаю, кого та в яке крісло садовити, тож майте на увазі… Іншими словами, люстрація починає нагадувати інстанцію, яка виносить остаточний «судовий» вирок претенденту на посаду.
З цим учасники прес-конференції категорично не погоджуються, хоча й зізнаються: заборонити комусь приходити на засідання люстраційного комітету ніхто не має права, бо це громадська структура. Чи не тому ділове обговорення кандидатур мимоволі перетворюється на «балаган» і саморекламу. До речі, в інших областях ще «кучерявіше»: там не один, а декілька люстраційних комітетів, як і автомайданів та інших паралельних утворень. Яка й кому від цього користь? Напевне, велика і лише ворогам. Тож треба люстраційні комітети зробити насправді комітетами, в роботі яких мають право брати участь визначені громадськістю нічим не заплямовані особи.
Зрештою, функції цього комітету не призначальні, а рекомендаційні, наголошували учасники прес-конференції. І якщо цього дотримуватимемося, з’явиться більше довіри, а не компроментацій. Достовірна інформація про будь-якого призначенця й увага до нього з боку призначальників – гарантія того, що стара кадрова система відійде в минуле і у владу прийдуть професіонали та патріоти.
Р.S. Коли верстався номер, стало відомо, що люстраційний комітет відтепер буде працювати згідно з Постановою Кабміну №996 як один із комітетів Громадської ради при РОДА. В складі комітету буде створена кадрова комісія, яка складатиметься з представників РОДА, громадськості та ЗМІ. Саме вона буде організовувати прийом, обговорення та вибір кандидатур. Вся діяльність буде висвітлюватися на сайті Громадської ради.
• Юрій Береза
