Навпаки, радує слух, бо сам господар помешкання віддав роботі на залізниці понад сорок років. Спочатку був помічником машиніста електровоза, закінчивши ще в 1967 році Здолбунівське залізничне училище, потім сів за праве крило потужного локомотива.
Після навчання у Дніпропетровському інституті залізничного транспорту працював на інших відповідальних посадах, в тому числі й керівних, з десяток років очолював партком локомотивного депо та залізничного вузла. Тепер вже шостий рік на заслуженому відпочинку. І всього себе віддає улюбленій справі — садівництву. Особливо полюбляє займатися виноградарством. Налиті сонцем і соком золотаві грона заворожують його і видніються скрізь. Вони займають майже всю присадибну ділянку. Спочатку навіть не вірилося, що на ній ентузіаст культивує майже сімдесят (!) сортів винограду. Але це так. Бо поряд із звичними для нас тут ростуть і щедро плодоносять “Аліна”, “Кінг-Рубі”, “Подарунок Запоріжжю”, “Агат донський”, “Муромець”, “Арочний”, “Російський ранній” і десятки інших.
— Виноград — культура південна, а тому, щоб всі ці сорти родили у нас, потрібна велика і копітка праця, - каже Анатолій Васильович. - Бо мало посадити той чи інший саджанець, треба ще й зберегти його в морозні зими, врятувати від хвороб. А то вже ціла наука.
І займається Анатолій Васильович цією наукою всерйоз. Перечитав багато журналів, гори літератури. Має власну бібліотеку з виноградарства, добірку навчальних фільмів, спілкується із знаними в країні виноградарями. Один з них — Олександр Миколайович Онищенко із Запоріжжя. Він допоміг найбільше. Порадами і саджанцями, щедро ділився й своїми знаннями.
- Найбільшу радість відчуваю тоді, - ділиться сокровенним Анатолій Колесов, - коли бачу, як винагороджується моя праця стиглими, налитими сонцем гронами. Якось одне з них навіть зважив — потягло аж на один кілограм шістсот грамів!
В окремих сортів грона і справді схожі на золоті зливки розтопленого сонця, як писала колись про виноград Ліна Костенко. А смачнющі ж які! І в кожного сорту цей смак свій, неповторний. Цікаво, що ті, хто куштує виноград, вирощений Анатолієм Васильовичем, іноді навіть не вірять, що він не завезений звідкілясь із півдня, а зібраний тут, у Здолбунові.
Виноградарство — не єдине захоплення Анатолія Колесова. У його господарстві, як у справжнього садівника, можна побачити й розкішні троянди, з півтора десятка сортів помідорів, є персики, агрус, багато кущів смородини, ще й зараз червоніють ягоди малини.
- З неї, зі смородини, я, власне, й народився як садівник-колекціонер, - каже Анатолій Васильович.- І було це років п’ятнадцять тому.
Тепер вже багато людей вчаться у нього. І консультації він дає залюбки, бо ж завжди приємно зустріти такого ж ентузіаста, як сам.Тоді люди від спілкування між собою збагачуються взаємно, і гроно знань і досвіду в кожного стає налитим і вагомим. А це завжди радує і приносить справжнє щастя. І як тут не згадати великого Максима Рильського:
Ми працю любимо, що в творчість перейшла,
І музику палку, що ніжно серце тисне.
У щастя людського два рівних є крила:
Троянди й виноград, красиве і корисне.
• Володимир Дрозюк
