Лицарський турнір на Вербівському озері

Основним його організатором виступив київський лицарський клуб «Хайгарден».

Відкрив фестиваль голова райдержадміністрації Олександр Шатов, який привітав присутніх зі святом Христового Воскресіння та звернувся до гостей:  «Ми вдячні організаторам дійства, які відгукнулися на наші запросини і зробили для дубровичан незабутнім це свято. Приємно, що через тисячоліття під древньою княжою Дубровицею знову задзвеніли булатом лицарські мечі. Ми гордимося історією нашого краю, дивлячись у майбутнє крізь призму минулого».

Привітав усіх присутніх та учасників непересічного дійства заступник голови облдержадміністрації Олексій Губанов, який високо оцінив започаткування цього   незвичного фестивалю.

Організатор лицарського турніру капітан команди «Хайгарден» Євген Котяш зазначив, що фестиваль об’єднав зусилля багатьох патріотів Дубровиччини  високою метою – піднести колишню славу цього краю. Особливу вдячність він висловив голові місцевої райдержадміністрації Олександру Шатову, у якого ініціатива клубу знайшла реальну підтримку, сподіваючись, що цей фестиваль стане на Дубровиччині традиційним. 

Мешканці району та гості стали свідками видовищного протиборства сучасних воїнів  у справжніх лицарських обладунках.  Подібні турніри виникли ще в Х столітті, коли лицарі були головною військовою силою держави. Тодішню епоху відтворили й учасники лицарського турніру «1000-літня Дубровиця», за короткий термін побудувавши на березі Вербівського озера інфраструктуру середньовічного поселення.    З’їхалися на Дубровиччину для воєнного змагу майже 120 представників різних лицарських клубів з Тернопільської, Львівської, Київської, Житомирської областей та навіть Нижнього Новгорода і Москви Російської Федерації.

 Турнір передбачав декілька сутичок у різних варіаціях. У першій, так званій командній, яка лицарським сленгом називається «бургун», на ристалищі зійшлися дві команди – три на три воїни. У цій сутичці перемогу здобув  лицарський клуб «Хайгарден». Йому поступилася команда «Чорна башта». Переможцю цього змагу, як і годиться на турнірі, було вручено головний приз – цифровий фотоапарат від народного депутата України Миколи Сороки.

У сутичці «меч-меч» - так званий «божий поєдинок», - коли лицарі б’ються без обладунків, покладаючись лише на захист Всевишнього, цього разу успішнішим виявився Олександр Свєтлов – володар минулорічного головного призу відомого в Україні лицарського турніру «Серце Києва», що приурочується зазвичай до Дня столиці. Зрозуміло, що якраз Олександрові й довірено було демонструвати воєнну лицарську вправність у показових виступах з мечами.   У цьому поєдинку перемогу святкував капітан команди «Хайгарден» Євген Котяш, котрий у реальному житті є державним службовцем й завідує одним з департаментів Кабінету Міністрів України.

Головний майстер цього турніру - капітан команди «Мордер» Олександр Зібаров -   теж поважна в суспільстві людина. Він - головний економіст «Пром­інвестбанку».

Органічно у перебіг фестивалю вплелися й артистичні виступи. Насамперед порадував глядачів шоу-дует «Мюзік-бомб» у складі нашої землячки Іванни Котяш та Наталії Садовської з репертуаром відповідної тематики. А гімн турніру «И летит на крылатом коне Русь в далекие тысячелетия» за своєю мелодикою може суперничати з найпопулярнішими хітами естради. Не поступалися столичним артистам і місцеві аматори сцени, зокрема родинний ансамбль Олексієвців із Залужжя, кураська хор-ланка, крупівська «Берегиня» та соліст РБК Олексій Гладкий. 

Видовищним моментом стало театралізоване взяття фортеці, без чого, як правило, не обходяться подібні турніри.

Українство має свої традиції лицарства, котрі дещо різняться від європейських. Яскравим прикладом власне наших національних єдиноборств є бойовий гопак, школа якого вже десятиліття діє на теренах Дубровицького району під керівництвом Петра Велінця. Тож показові виступи її вихованців теж викликали неабияке захоплення глядачів та й самих лицарів.

Доречно доповнювала це дійство й виставка пасхальних кошиків, організована працівниками культури району, - було тут на що подивитися й чому повчитися. А що вже вражень лишилося від свята…

• За повідомленням  прес-служби Дубровицької РДА