Із давнiх-давен лелека в Україні є символом миру, родини, спокою, щастя. Лелеку люди називають по рiзному: лелека, бус(з)ько, чорногуз, боцюн, гайстер. Лелека - великий i дуже красивий птах. Забарвлення пір’я бiле, лише кiнчики крил блискучого чорного кольору. Довга витягнута шия, червоний дзьоб i високi червонi ноги надають чарiвної краси, гордовитостi.
Бiлий лелека поширений на всiй територiї Украни. В Укранi лелеки з давніх часiв перебувають пiд охороною. Їх вважають провісниками весни, птахами Сонця. Лелеки є героями багатьох легенд, казок, пiсень, вiршiв, оповiдань.
Ось легенда «Як лелеки дiтей врятували».
Давно це було, коли на українську землю нападали орди кочівників: налетять, пiдпалять хати, виженуть худобу, заберуть у полон жiнок i дiтей, малюкiв же кидали напризволяще на згарищах.
Це побачили лелеки i стукотом дзьобiв почали кликати козакiв на допомогу. Але далеко були козаки, не почули. І тодi птахи, пiдхопивши на крила малюків, пiднялися високо-високо над землею. Почули свох дiтей козаки i кинулись наздоганяти ворогiв. А лелеки кружляли над ними, вказуючи дорогу. Наздогнали козаки завойовникiв i вiдбили полонених. З того часу в Укранi лелекам завжди радi.
Існує й таке повір’я: лелека може захистити оселi вiд вогню. У народi кажуть:
- Якщо лелеки вiдлiтають iз двору несподiвано i не повертаються до гнiзда – бути пожежi або двiр спустiє.
- Якщо лелека дивиться догори - на вмируще.
- Де лелека не лiтає, а на весну додому повертає.
- Лелеки «приносять» дiтей.
- На чиєму подвір’ї поселиться цей дивовижний птах - там буде мир i щастя.
В Укранi є багато прикмет про погоду, пов’язаних iз бiлим лелекою:
- Рано прилетів — буде тепле лiто.
- Лелека починає непокоїтися - на погану погоду.
- Активно трiщить увечерi дзьобом - завтра буде сонячний день.
- Стоїть на однiй нозі – треба чекати похолодання.
- Якщо не вiдлiтає далеко вiд гнiзда, а тримається поблизу - на негоду.
- Перед тим, як здійметься вiтер, лелеки довго кружляють бiля своїх гнiзд.
- Заклекотали лелеки в гнiздi – час садити цибулю.
Влiтку минулого року рiчкою Стир мандрувала на плотах експедицiя, яка складалася iз студентiв Волинського нацiонального унiверситету iменi Лесi Українки. На березi вони помiтили лелеку з пораненим крилом. Учасники експедицiї зупинилися бiля нашого села i принесли птаха до школи. Вчителька бiологiї Валентина Адамiвна разом iз своїми синами, теж учнями, забрала птаха додому. Батько вчительки, в минулому ветеринарний фельдшер, лiкував поранене крило лелеки. Йому допомагали хлопцi…
Я ходжу повз хату вчительки. Одного разу зайшла до них у двiр i допомогла годувати птаха. З того часу кожен день я приносила йому їжу, ловила жабок, комах. Чорногуз довго пробув у Валентини Адамiвни. Нарештi крило загоїлося, птах пiднявся в повiтря, покружляв i полетiв. Я побажала йому щасливої дороги...
• Ольга Савсюк,
учениця Малотелковецької ЗОШ Володимирецького району
