Те чи інше захоплення якоюсь незвичайною справою приходить до кожного з нас по-різному. До живої природи нашої планети прищепили любов з малого віку Андрію Яремчуку вчителі зоології. Відтак уже старшокласником інколи підміняв їх, проводячи урок для своїх ровесників. Одначе повноправним, як він сам каже, поціновувачем світової фауни став у дорослі роки. Точніше, коли розвалився Союз, і він, водій-інструктор, залишився раптом без роботи. Як жити далі? Як утримувати сім’ю? Спершу, було, долучився до найманих перевізників українських заробітчан. Але досить скоро зрозумів, що це не його справа, хоча й вона давала певний гріш на виживання. Знову прокинулася ота, виплекана в шкільні роки, любов до тварин і птахів. Почав їх купувати, користуючись послугами рекламодавців, знайомих і власним підприємницьким хистом, власноруч розводити, займатися обміном… Першими знайшли прописку в обійсті Андрія Івановича папуги. Опісля їхню сім’ю поповнили косуля, крокодил, карликові кури, фазани, цесарки, перепели, морські свинки, лисиці, орли, лелеки, змії, качки, екзотичні кролі, акваріумні рибки і навіть латиноамериканські ігуани. Нині у приватному зоопарку костопільчанина – 120 тварин і птахів. – Для їх утримання потрібні і кошти, і спеціальні зоознання, – видаю припущення, знайомлячись із незвичним господарством Андрія Івановича. – Та й часу на догляд за ними ой скільки треба! Це ж і приміщення для кожного виду треба мати, і відповідним кормом забезпечувати, і з ветеринарною медициною дружити… Андрій Іванович додає: – І обов’язково треба знати характер кожного підопічного. Найважче піддаються одомашненню крокодили та змії, найлегше – папуги. Чимало коштів іде на придбання корму. На ринку купуємо зерно, м’ясо, а сіно самі заготовляємо. А знання черпаю з книг, Інтернету. Щоправда, тепер рідше зазираю у «шпаргалки» – досвід допомагає. – Заготовляємо. Це хто? – Родина: я, дружина, син та донька – студентка другого курсу, майбутній ветеринарний лікар, – не без гордості відповідає господар. – Та й серед знайомих є природолюби неабиякі, що ладні чимось допомогти у цій справі. Тому всілякі труднощі відходять на задній план, а передує прагнення бути поруч із цією красою земною і демонструвати її іншим, зокрема дітям... Нещодавно сталася така історія. Бомжі підстерегли нашого лелеку, спіймали і збиралися вже з нього приготувати страву. Але люди побачили це, відібрали птаха і повернули нам. Ген він прогулюється у дворі… Дивлюся: походжає горда і вільна червонодзьоба птаха. Схопився я за фотоапарат – а він хоч би що, позує, крилами лопочучи! Аж тут із підсобного приміщення виходить ще один, меншенький. Але так «розмовляє», так лащиться до господаря, залазячи дзьобом у кишеню! – Цього ми покаліченим знайшли, – зітхає Андрій Іванович. – Підлікували – вижив, але літати уже не зможе: крило перебите. Любить бавитися в’язкою ключів, ото й заглядає в кишеню… І враз мою увагу привертають дві молоденькі косулі, що забралися на дровітню, як на п’єдестал, і завмерли! – То – трирічна Даша і зовсім молоденький Кузя, – знайомить з черговими мешканцями родинного зоопарку Андрій Іванович. Миттєво ловлю їх у фотооб’єктив! Чотири роки мешкає тут і ігуана, батьківщиною якої є Латинська Америка. – Вона, було, захворіла на стоматит, – розповідає господар. – Як правило, від цієї недуги її вилікувати важко, бо перестає їсти і гине. А ми з донькою на свій страх і ризик скористалися маззю, яку ніколи в зоомедицині не застосовували. І врятували свою красуню! До речі, донька мені разом зі своєю вчителькою допомогла видати в одному примірнику (все впирається в кошти) путівник під назвою «Костопільський рідкісний зоопарк». І тут Андрій Іванович спохоплюється: – Розведені мною карликові кури, знаєте, куди поїхали? Аж у Краснодарський край! Обійшли і решту зоопарківських закутків, де живуть інші тварини і птахи. «Найнегостиннішими» виявилися лис і крокодил. Обоє, вчувши дух чужої людини, заметушилися. А крокодил навіть клацнув погрозливо гострими зубами, хоча попозувати мені не відмовився. Поталанило полюбувалися і великим акваріумом з екзотичними рибками та дізнатися, що «житло» для підводних мешканців виготовляє сам господар. Часто і замовлення виконує. Було, виготовив навіть на три тисячі літрів води! Полишав гамірливе обійстя Яремчуків. А мені вслід гомонів різноголосий хор. Найщемливіше проводжав лелека-каліка…
• Юрій Береза
