За висновками експертів у незалежній Україні найнижчий рівень ксенофобії був у перші роки після проголошення незалежності, а з середини 1990-х цей показник почав зростати, і зараз рівень нетерпимості до іноземців та національних меншин є найвищим за останні роки. Українське суспільство, на жаль, швидко радикалізується.
Не стало винятком і наше місто Рівне, яке завжди було взірцем толерантності та доброзичливого ставлення до представників національних меншин. У минулому році сталося декілька прикрих випадків - пошкодження культового місця Рівного урочища “Сосонки”, де знаходиться масове поховання євреїв, розстріляних у часи Великої Вітчизняної війни, напади невідомих молодиків на головного рабина м. Рівне та керівника єврейської общини.
Чи всі ці правопорушення залишились безкарними? Ні. Завдяки професійним злагодженим діям правоохоронців за гарячими слідами було встановлено вандалів, які пошкодили плити на братській могилі в урочищі “Сосонки” та залишили графічні символи і написи, образливі стосовно осіб єврейської національності. Ними виявилися молоді рівняни - 21-річний Б., 18-річний К. та 17-річний Т.
Наприкінці грудня 2012 року рівненський міський суд призначив цим особам покарання за скоєння злочину за частиною 2 статті 296 Кримінального Кодексу України у вигляді позбавлення волі на строк 3,5 року з відтермінуванням вироку на 1 рік.
То чи не варто замислитись, що краще: жити, дотримуючись принципів суспільно-громадської злагоди і мирного співіснування різних національностей чи бути покараним за ксенофобські прояви та розпалювання національної чи расової ворожнечі?
• Артем Кутянський
