Чимало талановитих людей з цікавими хобі живуть на Костопільщині. Один з таких – Юрій Захожий, майстер із золотими руками, який із засохлого гілля сухостою і покинутих у лісі пеньків та їх частин робить казкові предмети інтер’єру – столики, підставки, світильники, рами для дзеркал. Казковий майстер – звичайна людина, усе життя працював на місцевих підприємствах, їздив на заробітки. Займався виробництвом класичних меблів та працював з деревом, яке стало його захопленням.
– Ідеш по лісі і бачиш, як ріжуть діловий ліс. Буває, на ділянках залишається те, з чого можна зробити твори мистецтва. – розповідає про своє захоплення костопільський умілець.
– Я слідкую за майстрами з усього світу, які захоплюються деревом. Особливо цікаво працюють зі стилем «Рустікаль» корейці. Я теж творю в цьому стилі. А коли використовують корінь дерева, то це коренепластика. Я пробую працювати у цьому стилі. Хтось цікавиться рибалкою, полюванням чи грибами, а я намагаюся врятувати красу, яка просто гниє в лісі під ногами, і натомість зробити з неї витвір мистецтва.
Часом потрібно проїхати велосипедом або й пройти пішки десятки кілометрів, щоб знайти потрібну гілку. А гарне покинуте кореневище знайти ще важче. На жаль, у нас мало майстрів, які бачать красу у покинутій гілляці чи корені – як правило, такі відходи просто гниють чи йдуть на дрова. У роботі я використовую дубові гіллячки, в основному сухостій, а, окрім дуба, можна робити вироби із липи, клена, дикої і домашньої груші, черешні, горіха, яблуні та інших листяних рослин. Дуже часто прошу частини викорчуваних дерев з садків у господарствах, адже ці відходи просто спалюють. Я часто експериментую, наприклад, зараз роблю світильник із залишків кореня сосни, який багато років лежав у лісі, і вся смола уже вийшла. Але найдовше служить все-таки дуб, він довго не гниє, як і ясен, горіх. У його коріння гарний візерунок. Часто в лісі знаходжу дерева, які вже роками стоять сухостоєм, і з висохлого природним чином гілля таких дерев можна теж робити цікаві речі. Коли знаходжу зламану гіллячку, одразу можу її не взяти, а певний час придивляюся до неї, чи годиться і як з неї можна зробити щось красиве. Часом чим кривіша гілляка, тим гарніше вона може лягти у готовий виріб. Для цієї роботи треба мати смак, бо я, наприклад, спеціальної художньої освіти не маю. В Україні ручна праця майстрів не цінується, цьому в нас ніде не вчать, це суто авторська робота, майстерність людини. Це для мене як хобі, я люблю займатися з деревом. Даю йому друге життя, коли на прохання знайомих і родичів погоджуюся зробити їм щось цікаве – для себе чи на подарунок. Користуються особливим попитом на подарунок – навіть за кордон – невеликі світильники, які там цінуються як авторська ручна робота. Мені здається, і в нас можна вчити молодь робити такі чудові речі.
Автор: Іванна ГОЛУБ, член Національної спілки журналістів України
