Тим часом, щоб підкреслити його гостроту, навіть немає необхідності змальовувати увесь спектр проблем, які через обмеженість повноважень та ресурсів постають перед місцевими радами. Ситуацію можна промовисто проілюструвати навіть на прикладі лише одного аспекту з життя однієї сільської ради.
Ось уже понад п’ять років поспіль голова Сестрятинської сільської ради Радивилівського району Микола Петрушок б’ється над вирішенням, здавалося б, елементарного питання - як то віддати в оренду ставки, що розміщені на підвідомчій території. І щоразу – безрезультатно. Маючи на своїй землі водні об’єкти, місцева громада фактично не може ними розпоряджатися. Більше того – не може домогтися вирішення питання від органів влади, яким за законом нині належать відповідні повноваження.
- Питання продажу права оренди земельних ділянок водного фонду належить до компетенції обласної державної адміністрації, - пояснює Микола Петрушок.- Там, на жаль, наших проблем не бачать чи не хочуть бачити. На неодноразові звернення з проханням вирішити питання сільрада щоразу одержує лише відписки. Зокрема, на черговий лист, що ми скерували до департаменту екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації у вересні, одержали відповідь, що технічна документація з нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок водного фонду, виготовлена 2009 року, застаріла, а, отже, ми маємо звернутися до обласної державної адміністрації з проханням виготовити нову документацію… Чи ж не відписка? Хіба департамент екології у нас не належить до структури обласної державної адміністрації і не має автоматично звернутися з відповідним клопотанням до інших структурних підрозділів, аби вирішити питання щодо технічної документації та виготовлення паспорта водного об’єкта?
До речі, питання браку коштів на відповідну роботу, за словами сільського голови, не є проблемою, адже виготовляється згадана документація авансом, а оплачує її переможець аукціону. Тим часом сказати, що для місцевої громади це питання насущне – нічого не сказати. Адже Сестрятинська сільська рада є однією з найбідніших в районі, коштів бракує не лише на хоч якийсь розвиток або вирішення елементарних питань функціонування соціальних установ, а й навіть на зарплатню бюджетникам. Власні надходження до сільської скарбниці торік склали 112,9 тисячі гривень, а дотація вирівнювання – 312,8 тисячі. Промовисто на фоні цих цифр виглядає сума, якою можна було б поповнити бюджет, якби вдалося віддати в добрі руки згадані ставки.
- Щороку, - каже Микола Петрушок, - в скарбницю надходило б не менше 35-40 тисяч гривень орендної плати. Тобто, якщо взяти до уваги суму наших теперішніх власних надходжень (112,9 тисячі гривень), то вона зросла б більш як на третину. Крім цього у бюджет розвитку надійшло б 55 тисяч гривень разового платежу, що сплачується під час проведення аукціону з продажу права оренди земельних ділянок водного фонду. От і виходить, що і кошти ми втрачаємо, і ставки є безгосподарними та замулюються. Загальна їх площа на території нашої сільради складає 164,2 гектара, а в оренді перебуває лише 47,5 гектара. Одне слово, маючи таке багатство, громада не може ним розпоряджатися та мати з того користь. Якби відповідні повноваження були передані якщо вже не в сільську раду, то хоча б у районну адміністрацію, й то було б добре - все ж місцевій владі ближчі наші клопоти та негаразди. Але віз, як то кажуть, і нині там… Нинішнього ж року проблема стає ще більш гострою, адже, згідно із законом України про Держбюджет-2015, дотація вирівнювання для сільських скарбниць взагалі не передбачена.
• Світлана Тубіна
