Ряд творів із «Кобзаря» перекладені понад 100 мовами світу і видавалися в різних країнах.
Тому зараз навіть важко сказати, скільки загалом «Кобзарів» існує.
Напередодні 200-річчя від дня народження великого сина України Тараса Шевченка, чиє живе слово закарбоване у безсмертному «Кобзарі», у Рівненській обласній універсальній науковій бібліотеці відбулася презентація виставки «Кобзарів» Тараса Шевченка з фонду Музею книги і друкарства Державного історико-культурного заповідника м. Острог. Як зазначила завідувачка музею Світлана Позіховська, колекція їхнього закладу налічує 90 екземплярів, які працівники музею збирали впродовж понад двадцяти років. До Рівного привезли 36 найцікавіших, котрі друкувались у XIX-XX ст. на теренах України та за кордоном.
Найраритетнішим виданням, яке представили для огляду, є книга, видана у 1876 році в Празі. Ця книга – друге закордонне і нецензуроване видання. У фондах музею є лише перший том празького «Кобзаря», адже у другому томі були вміщені твори, написані на засланні та заборонені в царській Росії, а тому видавці й не планували його передавати в Україну. Цікавою є і книга 1884 року, видана в Петербурзі. За словами Світлани Позіховської, перегляд оригіналів, на відміну від копій, дає можливість читачам відчути дух тієї епохи, адже книги передають енергетику тих часів і людей, які їх створювали, й тим вони більш цінні.
На виставці також представлені ряд мініатюрних видань - книги, які побачили світ в радянську епоху та в роки незалежності України, що є не менш цікавими.
Та найбільшу увагу від-відувачів привернула авторська робота Олени Медведєвої (на фото) - вишитий «Кобзар». Над унікальною книгою у шкіряній оправі та з вишитими сторінками майстриня разом із дизайнером Анною Тимошок працювали протягом двох років: рік виношували ідею, ще стільки ж втілювали її в життя. За основу взяли перше видання книги 1840 року з автографом автора. Підпис поета, вишитий на обкладинці, ідентичний справжньому. Як розповіла Олена Медведєва, хотілося до 200-ліття Шевченка не лише словами засвідчити свою любов до України, до рідного слова, а й зробити щось конкретне. Коли майстрині починали роботу, не знали, скільки сторінок вміщатиме книга. Їх вийшло 48 - кожна розміром 36,5x26 сантиметрів. Вишиті сторінки на тканині з дикого льону в техніці «стебнівка», яку пані Олені довелося опанувати, та шість ілюстрацій «хрестиком». Без скорочень вишито вісім творів - «Думи мої», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». Для перегляду книги потрібно одягнути білі рукавички. У 2013 році книгу було номіновано на Шевченківську премію, але, пройшовши два тури, вона зійшла з дистанції. Прикро, бо робота там грандіозна.
Шанувальники творчості Шевченка можуть завітати до бібліотеки та ознайомитися з виставкою, щоб стати на сходинку ближче до народного поета, який стоїть над простором і часом, і поезія якого сьогодні як ніколи є актуальна.
• Ольга Дем’янчук
