Але й ті місцеві підприємства та господарства, що працюють, не в змозі надати роботу усім бажаючим. Ось і виникала й виникає проблема із працевлаштуванням. Хоча, як зізнаються у селищній раді, очолюваній Віктором Буйним, багато хто з працездатного населення вже й розучився трудитися. Принаймні на запрошення взяти участь у громадських роботах, які дають бодай якийсь заробіток, не всяк із молодих людей погоджується. Їх швидше тягне на «бурштинові подвиги» - самовільне видобування цінного каміння, що часто-густо закінчується судами.
І з цієї ситуації якимось чином громаді потрібно виходити, враховуючи ще й чорнобильський статус краю та пов’язані з цим екологічні негаразди, проблеми з питною водою. Виручають податки: за сплачені насамперед Клесівським кар’єроуправлінням ДП «УПП УЗ» та лісівниками податки, а також спонсорські кошти надається підтримка водопровідно-каналізаційному господарству на придбання матеріалів для ремонтних робіт, оплату послуг. Кошти також використовуються на благоустрій населених пунктів, утримання закладів культури та освіти, пожежної охорони, виготовлення містобудівної документації, проведення масових заходів, у тому числі спортивних, поховань тощо. Наприклад, за десять місяців нинішнього року видатки бюджету Клесівської селищної ради на житлово-комунальне господарство склали 826 тисяч 547 гривень, у тому числі понад 193 тисячі на благоустрій селища.
За цей же час місцеві бюджетні видатки на проведення робіт із будівництва газопроводу в селі Пугач, з електрифікації новозбудованих вулиць сягнули 440 із лишком тисяч гривень, а на оплату послуг із ремонту доріг місцевого значення та капітального ремонту житла – понад 135,5 тисячі.
Питна вода – проблема з проблем
На цій території течуть лише поверхневі води, бо зовсім близько від поверхні – кам’яні породи. Та спорожнили криниці кар’єри. З їх появою, кажуть місцеві старожили, з’явилася робота, пішли податки в місцеву казну, але залишилися без найбільшої цінності. Якщо мешканці селища Клесів та однойменного села сьогодні отримують питну воду зі свердловин бодай в обмеженій кількості (300 кубічних метрів за добу), то пугачани наразі обділені й цим. Вони сподіваються лише на завезену спецавтотранспортом та власноруч доставлену із інших населених пунктів. Зрозуміло, найперше місцева влада прагне забезпечувати нормальною водою школу, дитсадочок, інші соціальні заклади. А ось приватні садиби перебиваються, хто як може, в очікуванні прокладення в село водопровідно-каналізаційної мережі. На прокладання центральної пішли кошти з селищного бюджету, а ось до своїх обійсть люди змушені копати канави та вкладати в них труби за власні гроші. Для когось це - посильно, а для когось – не зовсім. Хоча відступати, як мовиться, нікуди: питна вода конче потрібна. У цьому переконалися вкотре, побувавши днями в Пугачі та поспілкувавшись із його мешканцями. Щоправда, селищний голова сподівається, що проблема буде розв’язана. Питна вода має прийти в оселі зі свердловини, що поблизу озера Сомине. Але затримка через брак коштів, пояснюють у селищній раді, та через відсутність станції знезалізення води. Утім, запевняють чиновники, ця станція запрацює вже з 10 грудня цього року. До речі, сьогодні в її депутатському корпусі чимало ініціативних людей, які вболівають за життя громади, працюють заради неї без будь-яких політичних амбіцій. Голова сподівається на підтримку у вирішенні нагальних соціальних питань з боку Юрія Ворона, Василя Оніщука, Марії Яковець, Надії Карплюк та інших обранців.
Люди повертаються додому
Останнім часом у населені пункти Клесівської селищної ради все частіше повертаються їхні колишні мешканці. Полишали домівки після чорнобильської катастрофи ніби назавжди. Та тягне в рідні місця, де народилися і виросли. Повертаються, заробляють гроші, будуються, одружуються, народжують дітей, виховують онуків, ходять до церкви і сподіваються на гарне життя. У день наших відвідин селища Клесів, однойменного села та Пугача аж три молоді пари справили весілля. Одну з них і сфотографували в мальовничому куточку місцевого лісництва під час їхньої весільної подорожі.
Більшає першокласників. Як-що цьогоріч за парти сіло їх 106, то в наступному році перший дзвоник пролунає для 130-ти. Тож є потреба відкривати нові класи. Нині функціонує дві загальноосвітні та три початкові школи. Вони відремонтовані, сяють новими вікнами, дверима, придбано шкільний інвентар. Не обділені увагою і дошкільні навчальні заклади. Скажімо, у «Дзвіночку» - нова система опалювання, в інших з’явилися бойлери, нові умивальники, унітази. Словом, надії підкріплюються конкретною увагою селищної громади до підростаючого покоління.
Утім, зізнається її голова Віктор Буйний, працювати з людьми завжди було складно. У кожного – свій характер, своє розуміння тієї чи іншої ситуації. Але, якщо обрали і довіряють, значить, треба знаходити спільну мову заради життя, а не існування.
- Бути сьогодні головою місцевого органу самоврядування – це бути всім: і менеджером, і економістом, і бухгалтером, і психологом, і будівельником, і інших професій володарем, - з усмішкою констатує Віктор Павлович. - Допомагає віра. Разом із громадою думаємо про своє майбутнє, пам’ятаючи давнє і мудре: сім разів відміряй – раз відріж.
• Василь Бурченя
• Юрій Береза
