Чому подарована музею квартира стала проблемою
Понад два роки тому у Гамбурзі завершився земний шлях Надії Косміаді – доньки відомого рівненського художника Георгія Косміаді. Свого часу, вже поважною пенсіонеркою, вона вирішила повернутися з Гамбурга у місто свого дитинства та облаштувати у ньому щось більше ніж просто музей свого батька, присвячений його творчості. Забігаючи наперед, варто сказати, що логічно було б, щоб у майбутньому цей музей, який має бути складовою частиною обласного краєзнавчого музею, носив ім’я родини Косміаді, адже саме зусиллями доньки Надії у Рівне повернулося не лише добре ім’я її батька, а й багато цінних робіт художника, і внесок доньки у збереження творчої спадщини батька справді важко переоцінити.
Так-от, пані Надія викупила квартиру у старому будинку на вулиці Драгоманова, адже в дитинстві вона жила поруч. За життя встигла заповісти житло та колекцію картин обласному краєзнавчому музею. Її бачення подальшої роботи музею Георгія Косміаді полягало в тому, щоб у цій галереї й надалі збиралися митці, а рівняни та туристи могли насолоджуватися творчою атмосферою, споглядаючи полотна батька.
Після смерті Надії Косміаді події довкола квартири-музею почали розвиватися у дещо неочікуваному напрямі. З різних причин квартира деякий час була зачинена та не опалювалася. Полотна почали покриватися пліснявою і могли зазнати непоправної шкоди. І якщо вірити тому, що цю ситуацію врятувала ГО «Центр цифрової історії», то їй треба віддати належне і подякувати за роботу. Але водночас треба поставити крапку в цій історії і, як кажуть, відокремити мухи від котлет. Тобто згадана ГО, за бажання, може і надалі співпрацювати з музеєм, але вона не повинна перебирати на себе функції головного розпорядника подарованого приміщення та всього майна квартири-музею родини Косміаді. Такою, зрештою, була остання воля пані Надії. Юридично треба оформити, що це саме музей, а не квартира, і він має працювати у складі обласного краєзнавчого музею. Так працює музей Уласа Самчука, то чому не може працювати музей родини Косміаді? Чому цього не було зроблено вчасно і хто в цьому винен, навряд чи хто стане розбиратися, треба перегорнути цю сторінку і рухатися далі.
Можна довго говорити про причини, які призвели до нинішньої ситуації в музеї, але наслідки є очевидними. Група людей із числа музейних працівників та наближених до них отримала доступ до грантових коштів. Ідеться загалом про немалі суми. Окремі з цих людей входять до складу керівництва музею, тобто є заступниками директора. Вони у свою чергу попрацювали з іншими членами колективу і завоювали їх прихильність. Фактично колектив обласного краєзнавчого музею нині дуже розрізнений, хтось підтримує новопризначеного директора, хтось – одного з попередників в особі пані Тетяни Самсонюк, яка в музеї є заступником директора з цифровізації, а в ГО «Центр цифрової історії» – виконавчим директором, а ще хтось – заступника директора з господарської частини за штатним розписом пана Маслова. Яка загалом чисельність колективу, ніхто, крім обраних, достеменно не знає, є підозра, що деякі люди працюють лише на папері. Безумовно, що певна вина за ситуацію, що виникла в музеї, лежить і на екс-директорові закладу Олександру Булизі, який через хворобу за рік до закінчення контракту не надто вникав у внутрішню кухню установи. Але є вина і власника, який мав би вчасно помітити проблему і вжити відповідних заходів. Кажуть, що нині ситуацію виправляють. Побачимо, що з цього вийде.
Андрій Карауш,
голова обласної ради:
– Місяць тому я призначив керівницею обласного музею Аллу Жижкевич. Одне із поставлених завдань – інвентаризація всього майна. Те, що не на обліку, – має бути поставлене на облік. Цей процес триває, і є одне питання, яке варто виокремити, – це квартира поруч із музеєм, площею в 100 кв.м. Ймовірно, музей згодом організує громадське обговорення щодо того, яким має бути майбутнє приміщення, яке заповіла Надія Косміаді. Зазначу, що його оціночна вартість – 3,6 млн. Цінність усього, що всередині, підраховуватимуть спеціалісти. І принагідно нагадаю, що, призначаючи нову керівницю, ставив перед нею завдання – вдихнути нове життя у роботу музею.
Алла Жижкевич,
директорка обласного краєзнавчого музею:
– Надія Косміаді заповідала квартиру № 2 на вул. Драгоманова, 32, власні речі та колекції картин Рівненському обласному краєзнавчому музею. Станом на сьогодні це житлове приміщення згідно з договором перебуває в безоплатному користуванні Громадської спілки «Центр цифрової історії» в особі виконавчого директора Тетяни Самсонюк.
Цю квартиру передано за заповітом краєзнавчому музею, однак не поставлено на баланс краєзнавчого музею. Треба зробити оцінку, прийняти на баланс і подати відповідне клопотання до обласної ради. У четвер розпочали процес інвентаризації.
Станом на сьогодні це квартира, і будь-які прийоми відвідувачів за технікою безпеки наразі є неможливими. Я спілкувалася з представниками творчих спілок, вони теж не проти відновити все це, щоб був допуск громадськості до цього місця. Ми повинні висунути пропозиції на громадське обговорення, і тоді вирішувати, що буде з приміщенням...
Олександр Булига,
екскерівник обласного краєзнавчого музею
– Ми справді не встигли поставити на баланс квартиру-музей Надії Косміаді через те, що ця процедура потребувала багато часу. Спочатку ми довго не могли отримати копії свідоцтва про смерть пані Надії з Гамбурга, потім звернулися до нотаріуса, усе це забрало багато часу.
Тетяна Самсонюк,
співзасновниця громадської спілки «Центр цифрової історії», заступниця директора краєзнавчого музею (з коментаря для «Рівне Вечірнє»):
– Ми думали, як краще зробити, і вирішили з Олександром Булигою, що візьмемо «Центр цифрової історії» і відкриємо простір для людей, зробимо спільні з музеєм події. Антон Шинкарук з Інституту креативного міста теж долучився, він дуже добрий культурний менеджер і має велику грантову історію.
Те, про що не прийнято говорити вголос
Кажуть, що Надія Косміаді була жінкою з характером. Багато хто крутився довкола неї з надією отримати у майбутньому певні фінансові дивіденди, але лишився ні з чим. Проте були й такі, які непогано на ній заробили. Йдеться про ріелторів, які видурили в неї за далеко не ідеальне приміщення 100 тисяч доларів. Гарно підлаталися і майстри, які робили ремонт у квартирі. Але бабуся мала чималі гроші, це всі знали, і тому кожен старався не упустити свого шансу збагатитися за її рахунок. Чого гріха таїти, нам, українцям, це дуже притаманно.
Треба визнати, що ситуація з квартирою є досить дивною. Двоє керівників спілки – Тетяна Самсонюк та Андрій Маслов – є водночас заступниками директора краєзнавчого музею. За неперевіреними даними нині на рахунку Спілки є кілька мільйонів гривень. Виникає питання, якщо кімната-музей Косміаді входить до музейного комплексу, то чому квитки для входу до неї продаються не в музеї, а безпосередньо в квартирі? Словом, питань більше ніж відповідей. Працівники музею вже давно поділені на групи підтримки, а декому і зовсім байдуже.
До речі, мова не йде про те, що закладу не треба займатися пошуком та реалізацією грантів. Йдеться лише про те, що грантова діяльність не повинна підміняти музейну. Не можуть співробітники ділитися на білих і чорних. І не можуть співробітники, працюючи в комунальній установі, займатися приватною справою, якою для них стала кімната-музей. А по суті то йдеться про те, що ці люди міцно «сіли» на гранти і їхню діяльність фактично ніхто не контролював. Хтось, як уже мовилося, підтримує Тетяну Самсонюк, хтось – нову директорку Аллу Жижкевич, а хтось просто очікує, коли і чим вся ця історія може завершитися.
• Василь Бурченя
