Але на Дубровиччині Наталію знають, передусім, саме як талановиту неординарну майстриню. І не даремно, адже вона з простих, на перший погляд, засобів, що знайдуться під рукою у кожної господині, здатна у прямому смислі зліпити дивовижні картини, “веселі” сувеніри, зрештою, порадувати своєю роботою дорослих і подарувати справжню казку дітям.
Родом Наталія з Черкащини. Хоча ще у школі дівчині всі пророкували філологічну спеціальність, Наталка після дев’ятого класу стала студенткою Золотоніського технікуму ветеринарної медицини. Закінчила навчання там з відзнакою, а незабаром була зарахована на біологічний факультет Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького. Там же зустріла свого судженого, а в недалекому майбутньому чоловіка – Дмитра. У 2006 році молоді побрались. А через п’ять років вони переїхали на батьківщину чоловіка у Дубровицю. Відтоді ліплення з тіста стало невід’ємною часткою її життя. Тож Наталія очолила гуртки з тістопластики, виготовлення сувенірів, народної творчості у місцевому Будинку школяра.
Натхнення, неординарні цікаві сюжети й творчу фантазію, за словами Наталії Юрко, надає їй чотирирічна донечка Софійка.
– Доня, – посміхаючись каже Наталія, – перевернула все з ніг на голову. Адже саме завдяки їй я пізнала це мистецтво. Якось шукала в Інтернеті розвиваючі коврики для малечі і випадково натрапила на сайт для рукодільниць, там і познайомилась з виробами із солоного тіста. Вирішила спробувати щось виготовити власноруч – і пішло-поїхало… Спочатку, – зізнається майстриня, – чоловік байдуже ставився до такого мого дозвілля. Що там з того ліплення, мовляв. А от якби ти зліпила щось таке, що, так би мовити, душу гріло, то це, звісно, інша справа. Довго над тим, що може душу зігріти, я не думала. Я знаю, що Дмитро патріот, тож увечері, нічого не кажучи йому, взялася за виготовлення сюрпризу для нього. А наступного ранку подарувала чоловікові власноруч зроблений герб України. Дмитрові, звісно, він дуже припав до душі. Потім з’явились патріотичні панно, калина…
Потихеньку захоплення учительки стало ще одним джерелом наповнення сімейного бюджету. Наталія ж з кожною новою роботою почала вдосконолювати свої вироби. Так із солоного тіста задля кращої якості сувенірів перейшла на гіпс. І, очевидно, не прогадала: чого лиш вартий чудернацький замок з гіпсу, який має назву «Будинок хобітів». Виготовлений майстринею з Дубровиці, замок прикрасив не одну виставку в нашій області і вже встиг побувати у столиці. Проте і на гіпсі учителька зупинятись навіть не думала. Відтак освоїла ще низку технік, зокрема, тканепластику, пейп-арт, пап’є-маше та ін.
– Якось, – каже майстриня, – купили кілька дзеркал, і я вирішила спробувати оздобити їх вітражем. Вийшло непогано. А одного разу до мене звернулись випускники дубровицького ліцею з проханням оздобити вітражем пляшки. Так з’явилась ідея оздоблювати для молодят весільне шампанське й бокали.
Можна лише подивуватися, звідки у творчому доробку учителя біології з’явилась ціла «веселка» виробів різних за технікою виконання, тематикою, сюжетами? За словами ж Наталії Юрко, причина у її непосидючому характері.
– А ще, – каже, – я ніколи не стану робити те, що мені не подобається. Робота над тим, що мене не цікавить, просто забирає в мене час.
А час, як відомо, – на вагу золота. Скажімо, на виготовлення весільного шампанського й бокалів йде у середньому 5 днів, а краще сказати 5 вечорів. Адже треба і сніданок, обід, вечерю приготувати, і попрати, і законсервувати щось, на городі погосподарювати, зрештою доню доглянути, а тоді уже й до творчих справ перейти можна.
Після буденних клопотів, увечері в руках учительки народжуються герої народних казок, розквітають дивовижні квіти з солоного тіста, холодного фарфору чи гіпсу та вимальовуються композиції, що повертають нас у дитинство, змушують задуматися над філософськими речами або просто гріють душу.
• Анатолій Андрієвський
