Із висоти літ

 Серед них і Свято-Воскресенський собор.  Освячення місця під соборний храм у 1890 році проходило з  особливою урочистістю, в якій взяв участь російський імператор Олександр III,  а також  понад 100 священиків із усієї Волинської губернії.
Будівництво храму планувалося завершити за чотири роки, але завадили цьому, в першу чергу, болотисті  грунти, на яких розпочали зводити фундамент. Отож будівлю було  здано  в духовне відомство в листопаді 1894 року. А у зв’язку з дощовою осінню, яка не давала можливості висохнути стінам, його освячення відклали до осені 1895 року.
І от днями  Свято-Воскресенський кафедральний собор відзначив своє 120-річчя. За час  існування храм пережив й закриття, був  за крок від знесення. Від компартійних правителів звучали навіть  пропозиції підірвати його вибухівкою. Врятувало лише те, що поруч були розміщені  житлові будинки. Довгий час тут розташовувався  Музей атеїзму. Завдячуючи цьому, старовинна культова споруда збереглася і тепер служить релігійній громаді.
Із нагоди 120-річчя Свято-Воскресенського собору в храмі  відбулося богослужіння. На святкову літургію до собору прийшло кілька сотень вірян. Службу очолював патріарший намісник – владика Єпіфаній із Київщини. Після проповіді гостя архієпископ Рівненський та Острозький Іларіон вручив нагороди  - церковні медалі «За жертовність і любов до України» - обласному благочинному протоієрею В’ячеславу Грицаку, прес-секретарю єпархії протоієрею Василю Рудніцькому, клірику Свято-Воскресенського собору протодиякону Василю Стефанишину, заступнику голови Рівненської ОДА Олександру Савчуку та старості собору Миколі Симоновичу. Після літургії відбувся хресний хід навколо храму, який завершився на соборній паперті читанням Євангелія. Після цього учасники богослужіння поклали квіти до пам’ятної дошки загиблим Героям Небесної Сотні та воїнам АТО.
Відповідаючи на запитання журналістів, що можна побажати культовій споруді в такий ювілей,  архієпископ Іларіон сказав, що дуже хотів би, щоб наступну пам’ятну дату церква зустріла уже не розділеною, а об’єднаною в одну єдину – українську.
Ольга Шахрай