Від вражень - до конкретних справ
Ліс – що людина. Цю істину передають із покоління в покоління працівники Острозького держлісгоспу не випадково. Адже об’єкт, яким опікуються, має і свої вікові особливості, і вподобання, і вибагливості, якщо хочете. Його треба вирощувати, доглядати, оберігати, щоб отримувати звичайну радість і дарувати її іншим людям, а ще, як мовиться, мати від того хліб і до хліба. Як собі, так і державі. Відтак до виконання професійних обов’язків кожен тут ставиться з особливою відповідальністю. І цю відповідальність старші передають молодшим, батьки – дітям. Як ось майстер із ремонту і будівництва доріг, а заодно профспілковий лідер лісгоспу Василь Савіцький, у якого майже вся родина – лісівники. Утім, цю добру традицію продовжує не лише він. Причетні до неї і сам директор лісового господарства Михайло Крук, і головний лісничий Ігор Семенчук, і багато хто з працівників різних виробничих підрозділів. А ще мають прекрасну школу підготовки майбутньої зміни. Її адреса – Оженинський навчально-виховний комплекс, де директором Неля Хімін. Саме цей заклад є давньою і надійною базою для функціонування шкільного лісництва «Вікова діброва», яким нині керує Світлана Сорочук. Щойно юні лісоводи повернулися з чергового обласного зльоту. Ось їхні враження.
Катерина Колесник:
- Ми прозвітували про свою діяльність, відчували що були серед кращих. Радості не було меж, коли дізналися, що здобули найвищу відзнаку – Гран-прі. Багато дізналася нового про діяльність Національного лісотехнічного університету України міста Львова.
Роман Антонюк:
- Приємно було чути від журі слова подяки за наші старання щодо збереження та примноження лісового багатства. Маємо можливість подякувати директору ДП «Острозьке лісове господарство» Михайлу Адамовичу Круку за наші чудові форми юних лісівників. Я почерпнув багато корисної інформації з практичного провадження нових технологій у лісовій галузі, які використовують інші шкільні лісництва.
А ось враження керівника шкільного лісництва «Вікова діброва» Світлани Сорочук:
- Цьогоріч в обласному зльоті ми брали участь учетверте. І вдруге стали переможцями. Не шкодую, що займаюся цією справою, адже бачу вогники в очах дітей, коли вони збирають насіння, висаджують молоді саджанці дерев. Приємно, що наша праця увінчується перемогами. А це є стимулом для подальшої роботи. Щиро дякую усім членам лісництва «Вікова діброва» за їхню сумлінну працю та працівникам ДП «Острозьке лісове господарство» за підтримку.
- «Вікова діброва» - наша гордість, - говорить директор ДП «Острозьке лісове господарство» Михайло Крук. – Гуртківці не лише опанувають ази лісогосподарської діяльності, беручи участь у висаджуванні дерев, заготівлі насіння, прибиранні лісових угідь від сміття, виготовлені шпаківень, а й перемагають у престижних конкурсах. Натомість наш колектив забезпечує їх формами, теплицями, надає спонсорську допомогу. А спільно організовуємо святкові концерти. Надійними помічниками острозьких лісоводів є такоє учні Могилянської, Верхівської та Кутянківської загальноосвітніх шкіл, будинку інвалідів, інших закладів.
Тільки тут росте скельний дуб
Загальна ж площа земель Острозького лісгоспу – понад 22 тисячі гектарів, що розкинулися на території Острозького, Гощанського, Здолбунівського та Дубенського районів протяжністю понад 140 кілометрів.
Лісгосп вирізняється поміж інших великим різноманіттям деревних порід, рослинності та ландшафтних краєвидів. Візьмемо для прикладу Мостівське лісництво. Коли в’їжджаємо в село Мости, нам відкриваються краєвиди Прикарпаття, місцями на поверхню виходять скелі. На цій території досить багато природно-заповідних об’єктів: урочище «Пекло», «Зіньків камінь», «Турова могила», заказник місцевого значення «Мізоцький кряж», який є початком Карпатських гір, та багато інших, де ведення лісового господарства відповідає охоронному режиму цих об’єктів.
Рухаючись ближче до центральної садиби лісгсопу, проїжджаємо Верхівським та Хорівським лісництвами, де в насадженнях переважають дуб та ясен, тому що тут досить багаті чорноземні грунти. Краєвиди ж нагадують центральні регіони України. Тут у Хорівському лісництві знаходиться заповідне урочище «Віковічні дуби», де ростуть 250-річні велетні.
А рухаючись у бік Гощі, перетинаємо річку Горинь – і нас зустрічають соснові насадження, краєвиди нагадують наше Полісся, де можна назбирати чорниць. Опікуються усім цим багатством працівники п’яти лісництв, а ще транспортного цеху та нижнього складу. У числі кращих сьогодні називають колективи Гощанського лісництва, де прикладом для інших є помічник лісничого Світлана Устинець та майстер лісу Микола Поліщук, Новомалинського (тут також тон задають помічник лісничого Василь Чучман і майстер лісу Микола Якимчук), Мостівського (серед кращих - майстер лісу Олександр Швидкий).
Скажімо, мостівчани та новомалинці цьогоріч засадили лісокультурами 80-гектарну площу. До речі, в острожан – одна з найпотужніших в області насіннєвих баз. Лише лісонасіннєва плантація займає - 55,6 гектара. А ще під їхньою опікою – низка заповідників, два з яких - «Острожчин» і «Теремно» – загальнодержавного значення. А ще додаймо сюди створений 2009 року Дермансько-Острозький Національний парк площею 2 тисячі 233 гектари! Всього ж лісозаповідний фонд - це 21 об’єкт площею 10 тисяч 791 гектар.
- Мабуть, тіль-ки в нас ростуть рідкісний дуб скельний та сосна веймутова, - не без гордості каже головний лісничий ДП «Острозьке лісове господарство» Ігор Семенчук. – А ще в нас - плюсові дерева, які потребують особливого догляду та мають державну реєстрацію: 32 сосни, 11 дубів, 1 черешня, 3 модрини. Зрештою, наше лісогосподарство – екологічно значиме, адже знаходиться між двома атомними станціями, та й чимало туристів нашим краєм проїжджає. Тож потребує від наших лісівників особливої уваги.
З метою підвищення продуктивності та біологічної стійкості лісів у ДП «Острозьке лісове господарство» постійно зростають об’єми робіт з переведення лісовирощування на генетично-селекційну основу. Не останню роль у цій справі відіграє базисний росадник, що знаходиться на території Верхівського лісництва і яким опікуються Неля Савіцька, Оксана Киричук та інші працьовиті лісокультурниці.
Два рятівні кілометри
Власне, де професійність і дбайливість, там і результати праці, і бажання працювати щоразу краще, і нові ініціативи. Ініціативи, що примножують здобутки. Як, наприклад, ось ця, пов’язана з будівництвом лісових доріг. І хоч у цій справі острозькі лісівники в області не першопрохідці, одначе умілі продовжувачі добрих господарських починань. Тож аби вивезти із заболочених територій переспілий і спілий ліс, а натомість посадити молодий, вирішили в нинішньому році побудувати за власні кошти два кілометри лісових доріг. Одна з них будується на території Мостівського лісництва в урочищі «Гурби».
- Практично цей ліс міг пропасти, - розповідає майстер з ремонту та будівництва доріг Василь Савіцький. – Бо постійно стоїть у воді. Сюди і людині дістатися важко, не те що техніці. Як його вивезти? А це ж майже 15 тисяч кубометрів деревини! Тож узялися за будівництво дороги. Залучили до розробки лісосік бригаду підприємницької діяльності на чолі з Олександром Терпелюгою, відповідну техніку. І робота - в розпалі...
Споглядав я за вправною роботою нового потужного японського екскаватора і нашого старенького, але працьовитого бульдозера. Дорога виростала на очах, попри рельєфні складнощі, підступний торфяник. І вже вантажився перший лісовоз. Бачив радість на обличчях господарів лісу. Ще б пак! І вирощене за багато літ не пропаде, і нові насадження з’являться.
Словом, острозькі лісоводи роблять усе для того, аби благодатна земля краю з прекрасними дібровами та борами, тішила око, серце і душу, приваблювала туристів, примножувала матеріальні статки.
• Юрій Береза
