Історія голови громади з Рівненщини якій захищає Україну від російських окупантів

28-річний очільник Деражненської громади Рівненського району Олександр Лукашець нині воює у Збройних силах України. Туди він пішов добровольцем. Каже, що користі станом на тепер від нього там більше, ніж в тилу.

Це третій матеріал із циклу до Дня захисників та захисниць України, який відзначають 14 жовтня.

Джерело Рівне.Суспільне.

25 лютого сільський голова вже був у військкоматі.

"Було розуміння, що буде війна. 24 лютого з 5:00 ранку я вже був на роботі. Говоримо між собою, що війна, всі в шоці, не розуміють, що відбувається. Визначили, хто за що буде відповідати", — ділиться спогадами сільський голова.

До того, як стати очільником громади, Олександр Лукашець був поліцейським, саме тоді він вперше побував на війні. Рішення знову піти захищати країну колег не здивувало.

"Я не мала часу на будь-які вмовляння, на жаль. Та, думаю, вони б і не подіяли на нього. Він такий, він інший, йому не байдужа доля нашої держави. І його слова, що ми тут впораємось, ми сильні, а він потрібніший там, для нас є таким взірцем і ми не маємо права опускати руки", — розповідає секретарка сільради Наталія Бойко.

З 25 лютого до травня 2022 року Олександр, відмовившись від броні, служив на Костопільщині. Потому став командиром кулеметного взводу у 14 окремій механізованій бригаді. Встиг повоювати на позиціях Донецької та Харківської областей.

"Це очікувано, вони жахливі, я не знаю, які ще епітети до них можна придумати. Але так сталося історично, що ми з ними сусіди. І ми маємо бути до цього готові. Не було думок все покинути і зупинятися", — коментує голова громади.

Суспільне запитало кількох місцевих, що вони думають про голову громади.

"Хороший хлопець, все старається для села, щоб село розвивалося. Щоб все було добре. Знав його батька, він теж був сільським головою, теж хороша людина", — каже місцевий житель Олександр Пилипчук.

"Я за нього голосувала. Я ним задоволена, молода людина, хай йде так, як за село відстоює права", — каже місцева жителька Олена Нерода

Нині Олександр чекає на повернення додому. Коли це станеться — прогнозувати поки не береться. Втім, вже знає, чим насамперед займеться, повернувшись в громаду.

"Я так думав, як я б хотів одягнути речі, які пахнуть пральним порошком. Я б увімкнув пральну машинку, навалив би скільки порошку, щоб воно смерділо б порошком", — ділиться Олександр Лукашець.

Він додає: хотів би трішки відпочити та завести сім'ю.