Нікого з присутніх не залишила байдужим та атмосфера скорботи, болю і жалю, яка витала в залі під час проведення цього заходу. На очах у присутніх бриніли сльози, і слова ведучих до щему в серці перевертали свідомість кожного. Кадри армійської хроніки, останні відеозаписи солдата лягли в основу невеличкого фільму про нього, який змонтували педагоги місцевої школи. Рідна для батьків дитина і знайомий всім односельчанам Сашко дивився, сміявся і говорив з екрану монітора, ніби нічого й не сталося... Розум відмовлявся зрозуміти і збагнути реалії життя, реалії смерті... Чому у вічність відходять найкращі?!
Діти, яким не властиво сидіти на місці, не бешкетуючи, принишкли без вчительської вказівки на стільцях наче зачаровані і дивилися на екран відкритими і щирими оченятами, втирали сором’язливо непрохані сльози.
Герої не вмирають! Не помре і не згасне у велюнців і всіх дубровичан хороший спомин про Олександра Ярмоліча! Слава і вічна пам’ять тобі, Герою!
Слава Україні!
• Оксана Пугач
