— Ігоре Володимировичу! Восьме березня для Вас — день особливий?
— Коли був школярем, більше асоціював цей день з жіночим святом. У школі ми, хлопці, отримували подарунки від дівчат 23 лютого, а вже 8 березня організовували свято для дівчат. У цьому була своя логіка. Пізніше цей день став такою собі проблемою, адже всім треба було купити квіти. Пізніше, вже будучи одруженим, коли 8 Березня на свій день народження став організовувати «мальчішнік», у мене почалися проблеми з дружинами друзів. Адже після святкування дня народження у Мічуди мої друзі додому поверталися по-різному. Хтось замість букета для коханої дружини приносив лише одну зламану квітку, а хтось взагалі був нездатний на якесь вітання. Після кількох років такого святкування свого дня народження я зрозумів, що з цим треба щось робити, бо я міг би взагалі втратити своїх друзів. Якщо дружин друзів налаштувати проти себе, то можеш бути певним, що дуже скоро почнуть псуватися стосунки із друзями.
І тому я твердо вирішив, що надалі своїм днем народження не буду «шкодити» сім’ям, з якими дружимо багато років, і не буду провокувати конфлікт. А тому святкування переношу на день-два пізніше. Від цього виграли всі.
Зараз до 8 Березня як дня в календарі у мене ставлення філософське. За виключенням України і Росії це свято більш ніде і не святкують. І квіти в нас дуже часто чоловіки дарують жінкам лише цього дня. 8 Березня, окрім дня народження, для мене особисто — це однозначно прихід весни, йде потепління, у людей з’являється більше посмішок на обличчі. Що ж до жіночих днів, то їх у році має бути 364, а не один.
— А подарунками з дружиною в цей день обмінюєтеся?
— Зрозуміла річ, традиції все таки. У першу чергу це квіти, ну і, звісно ж, подарунки. Це може бути як якась коштовність, так і подорож за кордон. Цьогоріч плануємо поїхати у Швецію. Нарешті, чи не вперше за 22 роки, у мій день народження ми побудемо разом.
— А коли ви познайомилися з дружиною, вона була здивована, що Ваш день народження припадає 8 березня?
— Безперечно, так само була здивована і тим, що день народження моєї двоюрідної сестри 23 лютого. Багатьох людей дивує те, що відзначаю день народження 8 березня. Але думаю, що нічого особливого в цьому немає. Ми ж не вибираємо, коли з’являтися на світ. Просто розцінюю цей день як подвійне свято у сім’ї.
— Які подарунки Ви полюбляєте дарувати дружині в цей день?
— В основному це прикраси, тобто те, що з часом може тільки дорожчати. Хоча бували і такі роки, коли насилу нашкрябував на квіти. У бізнесі, знаєте, дуже часто бувають і злети, і падіння.
— А, скажімо, щось із побутової техніки, тобто те, що полегшує життя жінок, пробували дарувати?
— Ні, оскільки вважаю, що такі подарунки дарують лише дуже раціональні чоловіки: і подарунок зробив, і додому придбав необхідну річ. І хоча себе теж зараховую до раціональних чоловіків, проте, якщо в будинок потрібна якась побутова техніка, то я в будній день їду в магазин і купую. Взагалі то, за стільки років спільного життя в хаті вже все є.
— Оскільки в цей день у вашої сім’ї подвійне свято, то для кого цей день повністю позбавлений хатніх клопотів?
— Останніх років із десять завжди — для дружини. Я повністю відгородив її від будь-яких зобов’язань стосовно мого дня народження. Якщо щось організовується, то роблю це сам. А дружина з батьками приходить на це свято просто відпочити.
— А дружина потім не критикує, скажімо, за невдалий вибір салату в меню.
— Є давнє прислів’я «Дарованому коню в зуби не заглядають». Коли ми свого часу переїжджали в нову квартиру, то я не дав можливості дружині вибирати шпалери, колір стін тощо. Усе зробив сам. Добре розумію: якщо жінка долучиться до цього процесу, то він може бути безкінечним.
— То Ви в цьому плані диктатор?
— Скоріше — прагматик. Займаючись довгий час будівництвом, неодноразово був свідком того, як чоловіки залучали до підбору кольору стін чи шпалерів своїх дружин. Це саме той випадок, коли можна сказати, що є у ремонту початок і немає в ремонту кінця. Тому роблю все з практичної точки зору. Певні «тонкі речі» щодо дизайну чи внутрішнього оформлення віддаю повністю на розсуд дружини і ніколи туди не втручаюся. Скажімо, нещодавно дружина замінила в квартирі меблі, і я туди свої «п’ять копійок» зовсім не вставляв.
— У сім’ї є свої «табу»?
— Якщо це можна так назвати. Ми ніколи не втручаємося в роботу одне одного. Можливо, через те, що свого часу ми спробували півроку попрацювати разом і … ледве не розлучилися. Я не стверджую, що в когось цього не буває. У нас є знайомі, які дуже довго працюють разом, а ми ось не змогли, можливо через те, що належимо до різних знаків зодіака. Вогонь і вода, по суті, несумісні. А ми ось, вважаю, гарно живемо вже понад два десятиліття. Головне — довіряти одне одному. Якщо я довіряю їй у дизайні, то навіщо мені туди лізти.
— Як часто відпочиваєте разом усією сім’єю?
— Нещодавно прийшов до висновку, що маю великий борг перед власною сім’єю. Разом нам вдається бути дуже рідко. Влітку, а в мене будівельний бізнес, як правило, завжди знаходив причину, щоб відмовитися від відпочинку разом. За 21 рік всього один раз я відпочивав із сім’єю в повному складі. Проте останнім часом намагаюся щось змінити у цьому напряму і якомога більше бути разом. Дякуючи кризі, дещо змінив погляди на життя. Раніше мені здавалося: якщо мене не буде на якійсь важливій події чи зібранні, то це буде катастрофа. А виявляється — нічого страшного. Абсолютно. Але знову ж таки, коли ось днями удома зайшла мова про відпустку, то я сказав дружині, щоб планувала аж на липень, бо до червня у мене вже все розписано.
— Знаю, що одним із Ваших захоплень є полювання. У цьому році вже мали трофеї?
— У січні на полювання не потрапив, і воно закрилося. Так що чекатиму аж до серпня. Мисливського стажу маю 12 років. І лише в минулому році відчув, що таке, коли на тебе йде кабан. За великим рахунком, мене сміливо можна записати в «Грінпіс». Для мене полювання — це перш за все спілкування в колі друзів. Там збираються щирі люди, яким одне від одного нічого не потрібно. Ми говоримо про все і ні про що. Компанії бувають різні. Головне — процес і спілкування, а не кількість впольованих звірів. Так що невдалим полюванням ніколи не засмучуюся. Взагалі, люблю сам процес, який нерідко закінчується о 10-й ранку.
• Розмовляв Василь Бурченя
(Фото із сімейного архіву)
Авторитетно:
– Який подарунок Ви чекаєте від чоловіка на жіноче свято? Чи часто чоловік «вгадує» Ваші бажання?
Олена Мічуда:
– У подарунок хочу… кохання. Ще хочу туристичну подорож на двох. Квітів? Квіти я маю, коли завгодно, не обов’язково саме у цей день. Що-що, а подарунки Ігор робити вміє! Вдячна йому за свято, яке, повірте, мій чоловік вміє подарувати… Такому співпадінню свят дуже раділи і радіють наші батьки. Вони приходили до нас обох, ми влаштовували подвійне свято. Спершу вся увага приділяється імениннику, ну, а він не залишає поза увагою усіх присутніх і дорогих йому жінок.
