Дев’ятого червня новозбудований Свято-Троїцький храм наповнився божественними піснеспівами, щирими молитвами, радісними посмішками та зворушливими росинками в очах парафіян, які дочекалися омріяного свята. Освятив Божий храм та очолив святкове Богослужіння архієпископ Рівненський та Острозький Іларіон. Йому співслужили благочинний Ігор та священики, хористи Радивилівського благочиння. У своїх молитвах та піснеспівах священнослужителі прославляли ім’я Господнє, благали захисту та помилування для живих та поминали мертвих, а на завершення служби храм наповнило багатоголосся усіх прихожан, в якому злилося єдине бажання миру та єдності. «Боже великий єдиний, нам Україну храни» прозвучало так щиро, проникливо та зворушливо, що, здавалося, не може бути не почутим. Божого благословення та благодаті побажав владика прихожанам та нагородив благословенними грамотами настоятеля церкви І.А. Прокопчука та активних парафіян: Н.А. Кулик, М.Г.Кухарук, М.Й.Келяра, Л.Б.Коханюк, Б.А.Кримуся, П.П.Бойка, П.С.Смалька. Орден святого Георгія владика вручив академіку Миколі Жулинському – вихідцю із села Набережне (колись Новосілки), котрий є ініціатором, натхненником та координатором будівництва храму від першого каменя до його завершення.
- Дуже давно мріяв, щоб у нашому селі була церква. І не тільки тому, що ходити до храму в Боремель з Новосілок було далеко, а ще й для того, щоб зберегти село, – мовить Микола Григорович. - А це можливо, коли є духовний центр – те місце, де люди можуть помолитися, покаятися, відчути, що вони є громадою, об’єднаною вищими цілями. Передусім вірою в Бога, в Україну, відчуттям, що немарно живемо на цій землі і щось таки робимо.
Від Миколи Жулинського та від парафіян почули, що ця церква постала не лише завдяки пожертвам благодійників, а й односельчан, які щомісяця приносили, хто скільки міг, і загалом внесли у святу справу найбільшу лепту. Одна із родин пожертвувала напередодні освячення «хори» вартістю 13 тис. грн. Кожен може ознайомитися з багаточисельним списком меценатів народного будівництва у нижній Свято-Миколаївській церкві. А при вході стоїть скринька для пожертв, адже мріють християни, щоб їх духовна святиня ще й заговорила милозвучним передзвоном, а для цього потрібно побудувати дзвіницю. До того ж у планах легендарного земляка набережнян-новосільців і будівництво символічного пам’ятника односельчанам, які загинули під час Другої світової війни в лавах Української Повстанської Армії, під час українсько-польського конфлікту 1943-1944 років, тих, хто загинув на засланнях в сибірах, магаданах, могили яких не збереглися. А ще - побудувати будинок Просвіти.
- Я тут неподалік купив ділянку землі і мрію, якщо Бог дасть мені здоров’я сили і роки життя, побудувати щось на зразок будинку Просвіти, де буде музей села, великий зал із бібліотекою і великим телевізором, де люди зможуть зібратися, почитати, пограти в шашки, шахи, де буде місце, щоб пом’янути померлих, відсвяткувати день народження чи відзначити інші урочисті миті життя, - наголошує Микола Григорович на завершення нашої розмови, підкреслюючи, що один важливий крок уже зроблено: «Ми освятили цей храм Святої Трійці. Я щасливий».
Оця піднесена довгоочікувана мить для всіх парафіян та гостей Свято-Троїцької церкви ознаменувалася і благословенням Святійшого патріарха всієї України Філарета, який цього знаменного дня не оминув своєю увагою святиню, котрою опікувався від закладення першого каменя, власноруч з кельнею в руках ложив цеглу, і хрест освятив, і нижню церкву благословив, і перші дерева - ясен та липу посадив, які уже своїми кронами здатні захистити прихожан від спеки.
Як бачимо, під духовним покровительством та завдяки фаховому підходу самих парафіян робота зроблена і, зрештою, увінчалась таким прекрасним успіхом. За ним - багаторічна кропітка праця жителів села Набережне. Та, як кажуть, Бог дає силу.
• Людмила Мулько
