За час існування цього «храму науки» неодноразово змінювалися його форми, назви, але незмінними залишалися пріоритети – забезпечити ґрунтовними знаннями, огорнути справжньою командною і сімейною атмосферою кожного, хто переступив його поріг. Відтак реалізовуються в школі також індивідуальна та інклюзивна (навчання учнів із особливими потребами шляхом включення їх в загальне освітнє середовище) форми навчання. За ними виховують діток у третьому, четвертому та шостому класах. Загалом же у НВК навчається три сотні школярів та 80 дошкільнят, а опікується ними 56 педагогів. Тут знають, що нічого постійного не буває, особливо в роботі з дітьми, а тому потрібно повсякчас вдосконалювати існуючу систему виховної роботи, щось вносити нове, а від чогось відмовлятися. Головне, аби шкільне життя дітей було змістовним, насиченим та цікавим. Тож педагоги на чолі з директором Сергієм Климчуком експериментувати не бояться. Наприклад, нині тут активно працюють над впровадженням військово-спортивного профілю.
В умовах фактично неоголошеної війни, за словами Сергія Климчука, запровадження такого профілю вже не просто черговий експеримент, а, передусім, вимога нинішнього часу. Звісно, це чималий клопіт, проте реалізація такого проекту приносить також чимало цікавого у шкільне життя, та й дітям спорт і військова дисципліна – лише на користь. Якщо навіть і не кожному пригодяться знання, як розібрати й зібрати автомат, то, принаймні, навики надання першої медичної допомоги необхідні всім. Тож таку ініціативу директора залюбки підтримують і в управлінні освіти, молоді та спорту РДА, і у сільській раді.
Із превеликим задоволенням ідею підтримали й учні. До речі, чи не найпопулярнішим поміж шкільних гуртків, а їх тут чимало, є якраз військово-патріотичний, що називається «Січ». Як зазначає вчитель захисту Вітчизни й керівник гуртка Анатолій Вабіщевич, дітлахам поза уроками завжди знайдеться чим зайнятися. Дуже корисні такі заняття, передусім, для бешкетників, адже, займаючись цікавою справою, вони агресію перевтілюють в енергію, яку спрямовують на виконання завдань. Тож не минуло й року відтоді, як директор закладу озвучив ідею про військово-спортивний профіль, а школа вже могла похвалитися новим кабінетом із предмету Захист Вітчизни. На його облаштування, за словами педагогів, інвентар збирали, як кажуть у народі, з миру по нитці. Відтак, донедавна білі стіни та «голі» шафи новоспеченого «військового куточка» стали заповнюватись експонатами. Чимало цікавого для допитливих дітлахів, а подекуди й для їхніх наставників, приладдя дісталось від вояків, котрі повернулись у рідне село із буремного Донбасу. Так на стінах кабінету з’явились прапори України, які воїни розписали своїми автографами. Вони ж за зразком, з власного досвіду та обмундирування, екіпірували манекена, що служить у якості наочності в кабінеті. Як на початках антитерористичної операції волонтери фактично одягали наших захисників, так тепер форму, каску, берці й тому подібне на волонтерських засадах передали бійці своєму навчальному «побратиму». Знаний на Рівненщині благодійник Віктор М’ялик подарував школярам пневматичні гвинтівки. Дітлахи також внесли свою лепту – завдяки гуртківцям тут з’явилося чимало цікавинок, наприклад: «Моральний кодекс козака», а ще дуже цікава річ, яку не завадило б вивчити напам’ять і багатьом дорослим – «10 заповідей нової України» – перелік правил, які допоможуть змінити життя на краще та побудувати нове суспільство. Перша з них – «Не давати і не брати хабарі», бо якщо на них не буде пропозиції – не буде й попиту, «Поважати інших», бо набагато легше живеться, якщо прийняти, що не всі ми однакові, «Самоорганізовуватися», «Допомагати», «Тримати чистоту», «Брати відповідальність»… Загалом же, як показує практика, дітям військово-патріотичне виховання імпонує, а свідчить про це й той факт, що деякі випускники, а також, що цікаво, й випускниці цієї школи нині вже стали студентами військових вишів.
Аби втілити такий амбітний проект у стінах навчального закладу, за словами Сергія Климчука, активно вивчають досвід колег, а, зокрема, Володимирецького районного колегіуму. Як і у Володимирці, в Бересті теж планують створити «військове містечко», вже й проект підготували. Щоправда, аби реалізувати мрію дітей та педагогів, треба чимало коштів.
У найближчих же планах – навчальне стрільбище. Як зазначив голова Берестівської сілької ради Микола Дашук, нині військово-патріотичному вихованню у школах приділяють дуже мало уваги. Тож, безумовно, таку ініціативу директора школи сільська рада готова підтримати не лише морально, а й матеріально. Відтак для початку, принаймні на тир, за словами сільського голови, гроші знайдуться. Та й взагалі сільраді та школі до співпраці не звикати, адже школа, як зауважив Микола Петрович, це такий собі об’єднавчий центр громади Берестя. Яскравим прикладом того, що шкільні двері відчинені не лише для школярів, став День захисника України. А крім Дня українського козацтва у Бересті відзначали й храмове свято – Покрови Пресвятої Богородиці. Тож, як і завжди, тут були раді і малому, і старому – на шкільному подвір’ї знайшлось місце для всіх охочих. У бібліотеці для учнів 4-х класів відбулася ілюстрована презентація «Історія українського війська». Для старших – турніри із шашок та шахів. Звісно, провели й традиційний Покровський турнір з футболу, який відбувся у Бересті уже двадцять другий раз. Для охочих якомога більше довідатися про побут наших предків завжди відчинені двері музейної кімнати «Світлиця». Між іншим, до її облаштування теж долучилося чимало мешканців села, адже, як зауважив сільський голова, не перевелись ще у Бересті народні умільці. А ще гостей частували юшкою й кулішем.
За словами Миколи Дашука, демографічний приріст у селі є щороку, тож, аби в дітлахів були всі належні умови, сільрада осторонь стояти не збирається. Є в голови також чимало планів і для покращення життя не лише маленьких членів сільської громади. Нині, за його словами, очікують на новий генплан населеного пункту. Берестя, між іншим, село не маленьке, і загалом тут налічується майже дев’ять сотень дворів, а його територію хочуть розширити ще на понад сотню гектарів. Адже є непогані перспективи, позаяк межує із райцентром, то й молодь залишається тут. Ще одна перевага – траса міжнародного значення, що проходить через населений пункт. До речі, як тільки дозволив бюджет, тут одразу й взялись за дороги. На їх облаштування за рік використали майже 2,5 мільйона гривень, утім на цьому, за словами голови, зупинятися не збираються. Подбали й про вуличне освітлення, спрямувавши сюди ще півмільйона із сільської скарбниці. У планах також привести до ладу розвалену ферму, кладовище та ще багато чого. А передусім подбають про вояків, котрі відстоювали незалежність та суверенітет держави у зоні АТО. Для них голова запланував відвести цілу вулицю й назвати її пропонує на честь воїнів-захисників. До речі, як воно – побувати під кулями, Микола Дашук знає не з чужих слів, адже сам свого часу пройшов Афганістан.
Голова сільради зазначає, що новий профіль у школі може стати ще одним витком у співпраці школи й громади. Наприклад, якщо тут з’явиться стрільбище, то цікаво у ньому буле не лише школярам, а й старшим мешканцям села. Тож сільська адміністрація завжди готова допомогти у реалізації планів шкільних колег.
• Анатолій Андрієвський
