Десять років тому молодий чоловік фактично з нуля створив своє мале підприємство, надавши роботу десяткам людей, у тому числі й односельцям. Тоді він прийняв важке, але цілком правильне рішення – започаткувати власну справу не деінде, а в Україні. Бо чітко зрозумів безперспективність поїздок за «довгим рублем» до північного сусіда, що, до речі, і до сьогодні продовжують робити чимало наших співвітчизників. Було дуже непросто, навіть через декілька років після старту він усе ще не був упевнений в тому, хто на кого працює: він на бізнес чи, все ж таки, бізнес на нього. Але практика свідчить, якщо бути наполегливим, то успіх обов’язково прийде, хоч, можливо, не так швидко, як би того хотілося.
На момент прийняття Миколою Євгеновичем важливого рішення у його рідному селі Головниця продавали колгоспну тракторну бригаду, від якої вже мало що залишилося. Молодий чоловік вирішив її придбати й, оскільки довгий час був пов’язаним із будівництвом, то налагодити тут виробництво блоків, європарканів, тротуарної плитки, а також запустити в роботу кузню, щоб виробляти ковані вироби. Звісно, що починати треба було з нуля
– Коли я сюди навідався перший раз, то жахнувся, в якому занедбаному стані знаходилися територія і приміщення. Більш-менш уцілілою була лише майстерня, інші так звані будівлі були фактично без стін, дахи трималися на стовпах, а на них росли товсті дерева. Робота з облагородження цієї території триває і сьогодні, хоча паралельно ведеться виробництво.
Нині про продукцію приватного підприємця Миколи Бобровського знають далеко за межами Корецького району. У конкуренції перемагає не демпінговою ціною, а якістю своїх виробів. Невипадково кажуть, що треба купувати у Бобровського, хоч і дорожче, зате якісніше.
– Вам, напевно, пощастило, що вирішили започаткувати справу в рідному селі?
– Тут важко дати однозначну відповідь. Часто ловлю себе на думці, що
в чужому селі мені, можливо, працювалося б легше, не переслідувало б відчуття, що я щось комусь винен. Але сталося так, як сталося, і я радію з того, що маю можливість щодня долучатися до процесу розвитку села, наскільки можу допомагаю соціально-культурним закладам і людям, які там працюють, – розповідає підприємець.
День за днем у Миколи Бобровського народжуються нові ідеї й нові плани. Він створив на підприємстві кузню, і сьогодні ковані вироби від Бобровського можна часто побачити не лише в межах Корецького району, але й далеко поза ним. Щоправда, як зізнався Микола, з ковалями – велика проблема. Працював у нього два роки талановитий коваль-художник із Маріуполя Сергій Болобан, але повернувся додому, залишивши після себе у Головниці цілу серію картин. Нині ж працюють два ковалі із Федорівки Гощанського району – Олег Ярощук та Василь Дячук. А так хотілося б, щоб хтось із місцевих хлопців – з Головниці чи із сусідніх сіл – опанував це мистецтво творити красу з металу.
Микола Євгенович є депутатом районної ради від БПП. Багато допомагає освітнім та медичним закладам району. Голова Корецької районної ради Ігор Хоменчук каже, що коли довелося формувати команду, з якою йшов на вибори, то Миколі Боровському запропонував влитися в неї одним із перших, і час довів правильність такого рішення.
У середу, 24 травня, Микола Євгенович святкував свій день народження. Редакція газети «Вісті Рівненщини» приєднується до всіх вітань, які прозвучали на його адресу, і бажає пану Миколі подальших успіхів і на ниві підприємництва, й в особистому житті.
• Василь Бурченя
