Громада, кажуть, була обурена, що їхні вимоги проігнорували і призначення відбулося всупереч її рішенню. І якщо в інших районах це пройшло, то в Березному — ні.
Хоча, цілком можливо, що пристрасті місцевого масштабу, й уляглися б, якби новопризначений керівник взявся по-діловому вирішувати насущні проблеми району, щиро говорити як з людьми, так і з керівниками, і депутатами райради. Так-так, з нинішніми діючими керівниками та депутатами, а не шукати корупційні дії в їхній роботі, причому п’ятирічної давності. Напевно, не цим усе-таки має займатися голова райдержадміністрації, для цього в нашій державі створено аж надто багато контролюючих органів. Нехай даремно хліба не їдять.
Зрештою, усі двадцять три роки ми жили в такому несправедливому суспільстві, що пора вже дійсно починати працювати з чистого листа. Але для втілення цієї мрії багатьох наших співвітчизників, депутатів (не важливо якого рівня), різного роду керівників треба завезти з Марса, вони точно будуть незаплямованими. Вибачайте, що дещо перебільшую, але ось ситуація у Березному, як на мене, на сьогодні виглядає саме так. Голова райдержадміністрації Дмитро Єрмаченко дозволив, а скоріше зініціював те, щоб бути втягнутим у березнівські розборки, які сягають ледве не часів царя Гороха. Мовляв, усі держзакупівлі бензину проходять через одного з депутатів райради, є багато скарг на діяльність працівників освіти і медицини району, тобто в цих сферах є корупція, а тому керівники-депутати мають покаятися та звільнитися зі своїх посад. А останні робити цього не хочуть, вважають звинувачення нападками.
На сесії райради у п’ятницю вдруге проголосували «за» недовіру голові райдержадміністрації Дмитру Єрмаченку. Вдруге, упродовж місяця. Не допомогли навіть два звернення до депутатів із проханням не збурювати громадськість району розглядом на сесії «політичного питання номер один». Що характерно, кількість недругів голови при другому голосуванні значно зросла. За недовіру проголосували навіть однопартійці Єрмаченка. Як зазначив один із депутатів, голова за короткий період часу зумів у районі настроїти проти себе «всіх і вся».
Звичайно, можна припустити, що з «батьківщинівцями» було досягнуто домовленості щодо їх позитивного голосування за недовіру голові, інакше, навряд чи Людмила Пилипчук змогла б стати заступником голови райради, та й питання це розглядалося другим, після голосування за недовіру Єрмаченку. Але ж домовленості всередині депутатського корпусу ніколи не вважалися злочином, і домовляються, здається, на всіх рівнях — від Верховної Ради аж до найдрібнішої сільської.
Дмитро Єрмаченко налаштований рішуче і має плани судитися з районною радою. Але рада є колективним органом, який ще часто називають «органом колективної безвідповідальності», і судитися з нею - малоперспективна справа.
Зумисне не зупинятимуся на тих звинуваченнях, які звучали на сесії по обидва боки барикад, бо там дуже важко встановити винних й обвинувачів, та й виглядали ці звинувачення з обох боків подекуди комічно. Чомусь видається, що цю сторінку взаємних образ і звинувачень треба просто перегорнути і жити далі. Адже справ у районі - непочатий край. А хто керуватиме Березнівським районом після цих подій, напевно, вирішуватиме Президент. Принаймні, так гласить Закон.
• Василь Бурченя
