Із 1 квітня по 7 червня 2026 року в галереї європейського живопису «Євро-Арт» (Рівне, пр. Миру, 4) проходитиме виставк «Володимир Лобода (1943–2023). Лінорити».
Галерея європейського живопису «Євро-Арт» презентує виставку, яка не просто демонструє графіку — вона пропонує досвід співпереживання. Йдеться про експозицію «Володимир Лобода (1943–2023). Лінорити», ядром якої є цикл «Шевченко на Україні» — один із найглибших і найболючіших у творчості митця.
Володимир Лобода — представник українського андеґраунду, творив у час, коли мистецтво мало бути зрозумілим, ідеологічно «правильним» і передбачуваним. Його ж мова — ламана, різка, символічна — була формою спротиву. Серія ліноритів «Велика мандрівка на Україну», поділена на 9 циклів по 40 аркушів кожний («Пікассо на Україні», «Гоя на Україні», «Дом’є на Україні», «Веласкес на Україні», «Руо на Україні. Біль», «Рембрант на Україні. Передчуття», «Бекон на Україні. Самота», «Ван-Гог на Україні» та «Шевченко на Україні»), створена у 1986 році, — це кульмінація цього спротиву. І не випадково саме у цей час, позначений драматичними подіями: повернення репресованих із заслання, початок війни в Афганістані, Чорнобильська трагедія, тектонічні зсуви у суспільстві, накопичена тиша, що починає тріскати… Митець осмислював цей час і втілював свої переживання у роботу над серією ліноритів. Протягом трьох місяців осені 1986 року щодня ходив до «свого столу» на Монастирському острові у м. Дніпро, і пекельно працював. Збирав творчі ремінісценції, обирав до діалогу тих митців, які також були борцями у свій час, досконало знаючи творчість кожного з них. «Вийшли гравюри, волаючі, як наше сьогодення, хоч для більшості все байдуже», — говорив Лобода про цю серію.
Лінорит у Лободи — не просто техніка. Це спосіб мислення. Оголена сутність. Чорно-білий контраст тут не про форму, а про крайність: життя і смерть, світло і темряву, надію і безвихідь. Різьблена лінія — нервова, уривчаста — створює відчуття напруги. Простір фрагментований, часто розбитий на площини, що нагадує іконопис або навіть розкадрований фільм. Це світ, у якому немає цілісності. І водночас — є ритм руху, боротьби, існування. Представлений увазі глядача цикл ліногравюр «Шевченко на Україні» — не ілюстрація до творів поета, а діалог із ним. У класичному мистецтві Шевченко — пророк, у Лободи — процес, колективний досвід. Він розсіяний у десятках фігур: зігнутих, зламаних, тих, що падають, піднімаються, мовчать, кричать, несуть і втрачають — це пластика болю, і водночас, пластика гідності. Лобода працює з ремінісценціями — не прямими цитатами, а відлуннями. У цьому циклі можна вгадати інтонації Шевченка, але вони не ілюструються, а трансформуються, відбувається включення українського досвіду в ширший культурний контекст.
Сьогодні, коли Україна знову переживає драматичні події, цей цикл звучить особливо гостро і актуально. Мистецтво Володимира Лободи не втішає. Воно пробуджує.
