Нагадаємо, що 2013-го на тоді ще дочірньому підприємстві «Рівнеторфу» «Смигаторф» звільнили керівника Василя Пахалюка й призначили в.о. директора Ірину Тимощук, яка очолювала саме ДП «Рівнеторф». Призначили на чотири місяці – до конкурсного вибору директора. Колектив уже тоді «дав тріщину», поділившись на симпатиків цих двох осіб. Однак згодом пристрасті вляглися. І пані Ірині очолювати колектив смизьких торфодобувників довелося аж два роки з приставкою «в. о.». І нікого ця ситуація не тривожила. Колектив працював, як каже сама пані Ірина, справно. За ці два роки дочірнє підприємство на вимогу Міністерства енергетики ліквідували і влили його у «Рівнеторф», змінивши юридичну адресу підприємства з рівненської на дубенську.
Та ба, нинішньої весни на підприємстві знову розгорілися пристрасті довкола посади директора. Знову на неї запретендував Василь Пахалюк. До Смиги з Дубна прибули голови райдержадміністрації та райради, аби вгамувати пристрасті. На зібранні були й рівненські активісти. Зокрема, активістка “Жіночої сотні” Ніна Скиба заявила, що люди в цій ситуації стали заручниками і попросила допомоги у розв’язанні конфлікту в голови облдержадміністрації Віталія Чугуннікова. Очільник області, за словами Ірини Тимощук, звернувся з листом у профільне міністерство.
Зрештою, на підприємство приїхав гендиректор державного концерну «Укрторф» Андрій Озерчук і привіз наказ Міністра енергетики та вугільної промисловості про звільнення Ірини Тимощук та призначення на посаду в.о. директора Василя Пахалюка. Цьому Ірина Тимощук здивувалася. А де ж обіцяний конкурсний відбір, якого вона очікувала два роки? Де її право взяти участь у ньому? І як бути з працівниками, які її підтримують? Ось так просто взяти й розписатися у своїй безвольності? Відтак погоджуватися з таким рішенням відмовилася.
- Я хочу, щоб цей конфлікт, в якому задіяні дві частини колективу та яким порушено й мої особисті інтереси, був розв’язаний у правовий спосіб, - наголосила Ірина Тимощук журналістам на організованій у Рівному минулої п’ятниці прес-конференції. – І просто здаватися не збираюся. Я вже звернулася в судові інстанції.
І розповіла про неочікувану появу на території заводу дубенських правоохоронців, які намагалися потрапити в її робочий кабінет. Натомість, сказала пані Ірина, новопризначений директор створив комісію, куди увійшли й родичі, яка почала ходити по домівках місцевих мешканців, збираючи таким чином підписи на його підтримку. Голова ж первинної профспілкової організації підприємства Валерій Оліщук про Василя Пахалюка такої думки:
- Кажуть, що він з Партії регіонів. Можливо, його регіонали і підтримували під час парламентських виборів у 2012 році, але він не був членом партії. Окрім того, регіонали його у 2013 році звільнили. Ми хочемо, щоб наше підприємство працювало і залишалося державним. А нам зараз говорять про інвесторів. Нехай краще вони вкладають інвестиції у ті торфові підприємства, які зараз не працюють.
Ірина ж Тимощук переконана:
– Через обмежені можливості бюджетного фінансування підприємства торф’яної та вугільної галузі, як і теплоенергетики, за попередні роки накопичили багато боргів. Найшвидший і найефективніший метод їх оздоровлення - приватизація. Тоді підуть фінансові вливання, адже приватний інвестор більш охоче вкладатиме кошти в те, що належить йому.
Утім, минулої середи ми зателефонували Василю Пахалюку і попросили прокоментувати ситуацію. Ось що він сказав:
- Міністерський наказ про моє призначення керівником підприємства треба виконувати. Відтак я вже працюю в кабінеті директора. А пані Ірина нині перебуває на лікарняному…
• Юрій Береза
