Кожна людина талановита, але не кожна користується тим хистом, яким її наділив Господь. Один, ступаючи на зелений килим, що простелила під ноги весна, не помічає цієї дивовижної краси, а інший, піднявши суху гілку, створить із неї неймовірної привабливості витвір, що заворожуватиме погляд. До таких самородків належить заслужений майстер народної творчості різьбяр Павло Петросюк. У його руках дерево оживає, а різноманітні квіти, соковиті яблука-груші, зроблені майстром, створюють враження щойно зірваних із клумби чи принесених із саду. Здається, підійдеш до них ближче й відчуєш густий солодкий аромат землі, сонця - настільки роботи Павла Тимофійовича наповнені внутрішньою енергією життя. Переконатися в цьому зможе кожен, хто завітає до краєзнавчого музею, де відкрилася персональна виставка майстра «Дивосад різьбяра Павла Петросюка». На ній представлена лише невеличка частинка з величезного творчого доробку майстра.
Щоб залишити свій слід на землі, він дуже багато працює, віддаючи творчості кожну вільну хвилину, а тому й має прекрасний результат. Не встигне закінчити одну роботу, а в думках з’являється вже інша. І в такій круговерті творяться шедеври. Його вирізьблені об’ємні диво-картини нині знаходяться в різних куточках планети – у Канаді, Італії, Польщі, Німеччині, Ізраїлі, Франції, в колекціях багатьох українців, адже пройти повз таку рукотворну красу й не придбати композицію, зроблену умілими руками, просто неможливо.
Потяг до творчості Павло Тимофійович відчував з дитинства, але війна, переселення з Польщі, коли через чийсь розчерк пера довелося покидати насиджені місця, тяжкий післявоєнний період, внесли свої корективи. Щоб вижити, потрібно було працювати, а не творити. Спочатку трудився столяром, але завжди хотів робити з дерева щось красиве, незвичайне. Згодом почав працювати оформлювачем у Рівненському виробничо-художньому комбінаті. На добру згадку рівнянам від майстра залишилися вітражі в приміщенні автовокзалу, будинку урочистих подій, плавальному басейні, на заводі тракторних агрегатів. А коли пішов на пенсію, повністю присвятив себе творчості та роботі з деревом. Особливо багато в його колекції картин із яблуками, грушами, соняшниками, птахами. Це - як спомин далекого дитинства, коли цей природній дивосвіт був центром Всесвіту.
Не шукає Павло Тимофійович й особливих порід дерев для своїх композицій. Використовує деревину груші, яблуні, верби, липи. Головне, щоб вона була гарно висушена й придатна до роботи. Він орієнтується на натуральні барви та фактуру й серцем відчуває природній малюнок дерева, таїну, яка криється в ньому.
Але сказати наперед, що вийде в кінцевому результаті, майстер ніколи не береться, адже під час роботи початковий задум може й змінитися, доповнитися новими рисами. Так і «поселяються» на композиціях бджілки, метелики, комашки.
На відкритті виставки заввідділом етнографії краєзнавчого музею Алла Українець зазначила, що не так давно відкрила для себе різьбяра Павла Петросюка, але відразу захопилася його роботами. Це так чудово, коли у відмерле дерево вживляється душа й воно отримує нове дихання. «Роботи майстра не зів’януть і не засохнуть, а радуватимуть своєю дивовижністю не одне покоління поціновувачів прекрасного. Творчої наснаги та прекрасних робіт, Вам, майстре», - підсумувала Алла Українець.
• Ольга Дем’янчук
