І недаремно – виявилось, що левова частка укриттів обласного центру знаходиться
у неналежному стані.
Як розповів начальник Рівненського міського управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту та оперативного інформування населення Василь Росовський, нині в Рівному налічується майже дві сотні таких укриттів, щоправда поділяються вони на різні типи, відповідно для різних надзвичайних ситуацій. Зокрема у сховищах, які є герметичними, протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів. Тоді як протирадіаційне укриття – негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості. Збереглися такі укриття ще за радянських часів і знаходяться переважно у власності підприємств та відомств таких як міліція, райрада, «Рівнеобленерго», «Укртелеком» тощо.
У області ж нині, за даними спеціалістів управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення облдержадміністрації, знаходиться понад півтори тисячі захисних споруд, які підлягають технічній інвентаризації. Цікаво, що у державній власності наразі перебуває лише 20 відсотків об’єктів цивільного захисту, водночас у приватних руках нині майже 22 відсотки «бомбосховищ», решта захисних об’єктів краю (58 відсотків) – у комунальній власності.
Так, у Рівному майже чотири десятки укриттів надано в користування підприємцям, бо ЖКП не мають коштів на їхнє належне утримання. Робити це дозволяє відповідна постанова Кабміну. Тому значну частину цих укриттів уже «перекваліфікували», наприклад, у бар чи кафе, ательє, медзаклади та ін. Щоправда, договором передачі їх у користування передбачено, що в особливий період на вимогу вони за 12 годин повинні бути звільнені. Тож у разі небезпеки приміщень вистачатиме для Рівного. Укриття колишнього радіозаводу, наприклад, може вмістити 4 тисячі осіб.
Очевидно, з огляду на останні події в державі, фахівці міського управління з питань надзвичайних ситуацій, цивільного захисту та оперативного інформування населення оприлюднили список захисних споруд, якими, станом на 1 березня, забезпечене населення Рівного. Всього у ньому налічується 151 укриття. Також вказано й адреси «бомбосховищ». Так, у центральній частині міста у разі небезпеки можна знайти прихисток за адресою вул. Чорновола, 1 (Рівненська філія ПАТ «Укртелеком»), «бомбосховище» є і біля «Укрпошти», що на Соборній, 55. Одразу кілька укриттів на С. Петлюри – це будинки 10, 14, 35 (повний перелік можна переглянути на нашому сайті www.visti.rovno.ua).
Проте одна річ - знати де, не доведи, Боже, сховатись – а інша здійснити свій намір порятунку. Адже, наприклад, уповноважені працівники «Укртелекому» (Чорновола, 1) навідріз відмовились показати схованку, мовляв, це приватна власність і нічого тут ні дивитись, ні ховатись стороннім особам. Цікаво, що значна частина укртелекомівців і самі не знали й не чули, що у них є укриття. Так, або ж подібним чином, між іншим, не лише тут відреагували на моє прохання на власні очі побачити «бомбосховище». Хтось спирається на те, що це приватна власність, хтось на секретність об’єкта.
Втім, відвідати бодай одну «схованку» таки вдалось, хоча й не без ексцесів. Так зване «бомбосховище» знаходиться на вул. Симона Петлюри, 35. Його балансоутримувач – Управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції ОДА. Стан цього укриття, як зрештою і більшості з них у Рівному, м’яко кажучи, не найкращий. Хоча його балансоутримувачам треба віддати належне: укриття виявилось не засміченим та більш-менш придатним для захисту рівнян, принаймні на перший час при НС.
Як зазначив начальник управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції ОДА Олександр Муран, з того часу, як він тут працює (з 2005 року), хоч якихось цільових призначенькоштів на утримання «бомбосховища» він не пам’ятає. Власними силами, натомість, довелось прибрати купи сміття та навести хоч якийсь порядок.
Прийняти людей тут можна, однак те, чи довго вони протримаються, викликає сумніви. Адже, за словами Олександра Григоровича, ключова проблема укриття – дороговартісна фільтро-вентиляційна установка, вірніше її відсутність, а такі, за іронією, виготовляються якраз у Росії. Крім неї потрібне й опалення, налагодження роботи санвузла, електроосвітлення… Лише «косметичний ремонт» укриття потягне десь на 100 тисяч. Звертались і до центру зайнятості, щоб допомогли людьми, котрі перебувають на громадських роботах, однак ні «так», ні «ні» там не відповіли.
Водночас частина того ж приміщення орендується. Тому склалось так, що, аби потрапити в укриття, треба пройтись приватними коридорами, а доступ до них – за дверима з магнітним замком, вхід у які строго обмежений орендарем. Тож навіть працівники управління МСЄІ, аби потрапити в укриття чи то для проведення там якихось робіт, чи для інших потреб, - повинні випрошувати дозволу у приватника. Тому чи вдасться вам оперативно сховатись у разі небезпеки – це ще питання.
• Анатолій Андрієвський
